Розділ 40. Викриття

- Глава клану Синіх драконів, аліс Аріан з дружиною! – проголосив упорядник святкового балу, який проводився на честь коронації короля Мартелія Збирача.

Бал відбувався на третій день після Крилатих випробувань. Столиця королівства Іґніс сяяла тисячами святкових вогнів, простий люд безкоштовно годували й поїли за рахунок короля, а в королівському палаці зібралися майже всі знатні дракони, люди та інші істоти всіх теренів Донуму.

Після слів розпорядника в тронній залі запанувала тиша. Всі дивилися на Аріана, який заходив у тронну залу зі святково вбраною Софією під руку. У Віринеї, яка стояла біля трону, з рук випала склянка з вином і з гучним дзенькотом розбилася об кам’яну підлогу. Це трохи сколихнуло гостей, які почали перешіптуватися, кивати одне одному, зацікавлено розглядати Софію. Вслід за Аріаном і Софією зайшла також Леонтина і якийсь чоловік у плащі з каптуром на голові.

Король розгублено дивився на те, як Аріан наближається до трону. Потім він опанував себе і, почепивши на обличчя нещиру посмішку, кивнув драконові:

- Вітаю, алісе Аріане. Радий, що ти одужав. І вітаю з одруженням!

- Дякую, Ваша Величносте, королю Мартелію Збирачу! – голосно відповів Аріан, зупиняючись перед королем. – Чи вас краще називати Рамбіс Сонний?

Всі в залі ахнули. До чого тут глава клану Кам’яних драконів? Король криво посміхнувся.

- Аріане, схоже, що після падіння ти сильно вдарився головою. Говориш якісь нісенітниці.

- Я вимагаю магічної перевірки! – вигукнув гучно Аріан. – Король фальшивий!

Тепер уже всі загомоніли голосніше й активніше, деякі дракони, які на Форумі голосували за Аріана й були незадоволені правлінням Золотих драконів, почали підходити ближче й слухати уважніше те, про що говорив Синій дракон.

- Аріане, - виступила наперед Віринея, блискаючи роздратовано чорними очима, - ти з глузду з’їхав! Мій батько на троні вже більше ста років! Всі знають його! Як ти можеш кидати такі звинувачення!

- З тих пір, як ти змовилася з Кам’яним кланом, щоб захопити владу в Донумі, а самій за їхніми спинами правити королівством. Адже ти - коханка глави клану Кам’яних драконів, Віринеє! Ти зробила подвійну, ба, навіть потрійну ставку. Спочатку організувала переворот в королівстві, залучивши серпопардів  та Кам’яних. Ладна була вбити свого батька, аби будь-якою ціною отримати владу в Донумі! Ти пообіцяла Кам’яним драконам трон, а сама збиралася одружитися з їхнім главою, коли він стане королем-узурпатором. Хіба не такою була домовленість? – Аріан гнівно подивився на лжекороля, котрий поки що мовчав.

Зате Віринея аж звилася від люті.

- Що за дурниці ти мелеш? Яка домовленість, які ставки? Та він збожеволів! – вона оглянулася навколо, але всі мовчали, чекаючи продовження Аріанових слів.

- Потім ти зіграла на два боки: погодилася стати моєю дружиною, в надії, що якщо виграю я, то ти так чи інакше будеш королевою, а якщо виграє Мартелій, то ти знову ж будеш королевою. Безпрограшний варіант! Адже наш нинішній король - фальшивий, замість твого батька зараз на троні сидить Рамбіс, твій коханець!

Дракони загуділи, загомоніли.

- Схопіть його й виведіть із зали! – закричав король з трону, вказуючи своїм охоронцям на Аріана. – Ні, у в’язницю! Це зрада! Бунт проти короля й корони!

До трону підбігли охоронці, підступили до Аріана з Софією.

Софійка, яка з трепетом спостерігала за всією цією сценою біля трону, злякано стисла Аріанову руку. Це було найхиткіше місце в їхньому з Аріаном плані виведення змови на чисту воду. Дракон заспокійливо погладив її руку й, обернувшись до Леонтини з чоловіком, на голові якого досі був каптур, вклонився і сказав:

- Ваша Величносте!

Чоловік, якому він вклонився, скинув з голови каптур, і всі побачили, що це... король, глава клану Золотих драконів Мартелій Збирач!

Тепер всі без винятку присутні схвильовано заговорили, загомоніли, деякі почали вигукувати: «Самозванець на троні!», «Лжекороль!», «Магічна перевірка!»

- Віринеє, як ти могла! – гірко вигукнув Мартелій. – Ти ж моя дочка! Я любив тебе, ні в чому не відмовляв... Замах на власного батька! Сором на мою голову!

- Це зрада! Все неправда! Ілюзія! – зарепетував лжекороль, що сидів на троні. – Охорона! Схопіть їх усіх! Це заколот!

Охоронці тепер стояли в замішанні, адже обидва королі були схожі один на одного, як дві краплі води.

- Так, ви маєте рацію, Ваша Величносте, ілюзія, - раптом промовила Леонтина й дмухнула на короля на троні.

З її рота вилетів довгий і широкий струмінь блискучого блакитного повітря, огорнув трон синім туманом, а коли розсіявся, там сидів не Мартелій, а високий кремезний чоловік з різкими рисами обличчя, масивним підборіддям, насупленими бровами й розлюченим виразом обличчя. Певно, це був Рамбіс Сонний, глава клану Кам’яних драконів, бо всі схвильовано почали повторювати: "Рамбіс, Рамбіс..."

Чоловік схопився на ноги й кинувся на Аріана, але тут вже охоронці не дрімали. Схопили його й швидко надягли кайданки на руки. З самозванця здерли корону й урочисто піднесли справжньому королю, яку той одразу ж прилаштував на голову. Так само вчинили й з Віринеєю, вона почала вириватися, кричала: «Це не я! Мене змусили! Я тут жертва!» Але потім затихла, стояла, з ненавистю зиркаючи на Аріана й Софію.