Розділ 34. Вибір

На ранок прилетів гонець від самого короля, приніс новини, які потрясли усіх мешканців замку. Король видав указ, в якому переносив Форум драконів, тобто вибори короля, і Крилаті випробування, які відбувалися одразу ж після виборів, зі столиці в зовсім інше місце, а також на кілька днів раніше. Побоюючись, що на перший день весни, коли традиційно відбуваються вибори короля, Кам’яні дракони підготували магічні атаки та неприємні несподіванки, король вирішив діяти на випередження. Перенісши час і місце, він сподівався сплутати всі карти небезпечному ворогові, який не полишав надії і спроб захопити владу в Донумі. Треба було вживати якихось заходів. Або домовлятися з кланом Кам’яних драконів, або йти на них з війною, чого і король, і всі інші дракони, чесно кажучи, не дуже хотіли. Довгий час живучи в мирі і ведучи битви лише із зовнішнім ворогом, тими ж серпопардами, дракони не хотіли війни, розуміючи, що це вже останній аргумент, якщо не вийде домовитися.

Кам’яні дракони тримали паузу, закрившись у кордонах свого терену, що там зараз відбувалося – ніхто не знав.

Але за законом Кам’яні дракони були такими ж повноправними учасниками виборів, як і всі інші. Цього ніхто не відміняв, незважаючи на заколот у столиці, який вони скоїли. Закон було написано давно, ще в древні часи перших драконів. І в ньому чітко було зазначено: дракони можуть бути у стані війни між собою, спротиву, миру чи епідемії, але вибори мають відбуватися за будь-яких обставин і за участю представників усіх кланів! Тобто, клан Кам’яних драконів теж, ймовірно, буде присутнім на виборах. В День виборів на території королівства проголошувалося загальне перемир’я. Але король все одно перестраховувався, переносячи місце й час і посилюючи охорону загальних зборів усіх кланів.

Королівські вибори мали відбутися через три дні на нейтральній території у Чорному Кратері. Це було місце в горах, куди десятки тисяч років тому впав великий метеорит, що вибив гігантську яму, окружністю в сотні метрів. Вона була не дуже глибокою, тому цілком могла бути таким собі амфітеатром чи стадіоном для проведення і королівських виборів, і Крилатих змагань.

Коли Софійка почула цю новину, серце її затрепетало: дата виборів збігалася з останнім днем цвітіння квітів на тілі Аріана. Якщо дракон виборе собі титул короля, то в цей же день він повинен і одружитися, щоб зустріти світанок зі своєю істинною парою, коханою дружиною. Бо якщо цього не станеться, він помре. Помре на світанку, як пишуть у своїх хроніках дракони.

Як скоро! Софійка відчувала нестерпну тривогу, що охопила її після від’їзду королівського гінця. Не знаходила собі місця. Робила свою звичну роботу: прибирала в кімнатах, мила посуд, підлогу, вікна, а сама тільки й думала про те, як допомогти Аріану, як влаштувати так, щоб він вижив. Нехай і з Віринеєю, але був живий!

Вона якраз прибирала в кабінеті Аріана. Дракон був у від’їзді, вірніше, «відльоті», бо разом зі звісткою про королівські вибори отримав і наказ від короля прослідкувати за тереном, яким керував донедавна Елім. Він призначив Аріана тимчасовим опікуном клану Химерних драконів, аж поки ті не виберуть главою когось серед своїх. Взагалі, король Мартелій став поблажливішим до Аріана, це помітили всі навколо. Після того, як дракон допоміг королю перемогти серпопардів під час заколоту, глава Золотих драконів почав ставитися до Аріана, як до сина. Ходили чутки, що він дуже сподівається на шлюб Аріана й Віринеї, але якщо навіть у них не складеться, то король спокійно до цього поставиться, бо, швидше всього, поступиться Аріанові в Крилатих випробуваннях. Можливо, це були передвиборні чутки, спеціально поширювані серед драконів, аби приспати увагу Аріана, змусити його розслабитися і не готуватися до виборів на повну. Ще казали, що Віринея з Аріаном вже домовилися, і їхнє весілля буде після королівських виборів. Це краяло серце. Як би там не було, але Софійка все одно, обговорюючи ці всі моменти з Леонтиною та Агафкою, таємно зітхала в душі, бо дуже хвилювалася за дракона. Особливо після того, як відчула потяг до нього, від якого відбивалася всім своїм здоровим глуздом, наводила десятки розумних аргументів проти своєї несподіваної прив’язаності. Але всі ці її раціональні щити повністю зникали або після випадкової зустрічі з Аріаном, або після його мимовільного погляду, кинутого на неї. Та що тут говорити! Софійка картала себе, але спинити емоції не могла: коли поряд був Аріан, її захльостувало хвилею кохання аж до помутніння в голові. Вона й раділа цьому почуттю, бо, як писав Іван Франко, їй все-таки «явилася любов», і боялася, бо розуміла, що любов буде нещасною, гіркою й болючою. Але потім, все ж, вирішила насолоджуватися цим почуттям, хай і сама-одна.

Заглибившись у свої думки і наспівуючи пісню, яку дуже любила, Софійка й не почула, як до кабінету зайшов Аріан. Він стиха зупинився при вході і слухав слова пісні, які лунали ніжно й сумно:

Ввійди в мій день, ввійди в мій сон,
Де з серцем серце б'ється в унісон!
Ввійди в мій сон, ввійди в мій день,
Стань першою із радісних пісень!*

Дракон підійшов до дівчини, яка зупинилася біля вікна, вдивляючись у зимову далечінь, і поклав їй руку на плече. Софійка здригнулась, але не обернулася. «Хай ця мить триває вічно, - думала вона, відчуваючи руки хлопця на плечах. – Я не буду обертатися». Дракон нахилився і поцілував дівчині волосся біля скроні і прошепотів:

- Яка сумна пісня. Наче й слова про радість, але я відчуваю в її словах біль.

- Мабуть, кохання немає без болю, - сказала Софійка.

- Це ти співала колискову тоді, в перший день? – спитав він раптом, звертання на «ти» було інтимним до мурашок по шкірі.