32

Скрізь сон я почула як хтось мене штурхав, відкривши очі я перед собою побачила Дениса. 

-Женя давай скоріше збирайся в університет, бо поїдеш з нами-і післяч цих слів він вийшов з кімнати.

Я встала і пішла вмиватися. Вже грудень і через  тиждень будуть канікули, а в братів через два тиждня будуть канікули. Новий рік вже також на носі, якщо так точно підрахувати то починаються  канікули в братів і через чотири дня буде Новий рік. Де будемо його святкувати ще не втирішила, але мені здається що я не поїду до батьків. 

Вмившись я пішла одягатися, і коли була готова поклавши телефон в сумку пішла до братів. Вони сиділи в телефонах на дивані в залі в очікуванні мене.

-Ну що їдьмо?-запитала.

Брати подивилися на мене кивнули, ми вийшовши на двір і пішли на стоянку.

-Ти з ким їдеш?-запитав Діма.

-В якому розумінні?

-Ну ми їдемо сьогодні різними машинами, ти їдеш зі мною чи з Дімою- пояснив Дєня.

-Я з тобою поїду-відразу відповіла я, і пішла до машини Дениса. Сама не знаю чому так швидко обрала і чому саме Дениса, просто сказала що відразу подумала.

Ми сіли і поїхали, біля університета Дениса і Діму чекав Нік з Алексом я привіталася з нимми, з Ніком обіймами а з Алексом просто кивком головою, просто ми посварилися бо останній раз я йому дуже добре насолила коли побила телефона і він побіг за мною а я після цього забрала його ключі від машини і не віддавала тиждень, я б і далі не віддавала але ж братики мої любі спочатку просили щоб віддала а потім почали погрожувати і мені їхніх погроз було достатньо щоб я віддала Алексу ключі, з того часу ми і не розмовляємо та і перед цим особо не розмовляли в нас просто ворожнеча. Після того як привіталася я попрощалася з братми і побігла до дівчат. Вони мене  чекали на другому поверсі біля сходів.

-Привіт-весело промовила до дівчат і ми обнялися.

-Ми во тільки що говрили про те щоб зробити в когось ночовку-радісно пропищала Еля.

-І вирішили що краще або в тебе або в Кіри-продовжила Влад.

-Давай те цього разу в мене, десь на днях, а я попробу, випровадити кудись своїх братів.

-Договорилися, подробиці обговоримо потім бо нам потрібно бігти на Німецьку-відповіла Кіра. Ми попрощалися з Елею і пішли на Німецьку. Пара тривав чомусь для мене так довго що я ледь всиділа. Після пари ми вже разом з Елею пішли в столову і взявши за їжу попрямували до столику, і в цей раз я знову впевнилася що я якась от чесне слово просто каліка. Бо якось об свої ногі спотикнулася і вся моя їжа впала на якусь лидюну. Всі в столовці завмерли, і коли ця людина встала я вже знала що нічого доброго мені точно не чекати.......

*******

Любі читачі, актив на кнмгу впав(( прошу вас підтримайте мене своїми коментарями вони мене надихають:* Дякую за увугу)))