20

Коли до мене підійшли вони Денис відразу запитав.

-Ти де була? Нафіга тобі взагалі той телефон якщо ти ні на дзвінки ні на повідомлення не відповідаєш. Та до тебе щоб додзвонитися то вже краще втопитися, чесне слово Женя.

-Та ти мені казав що з самого вищого поверха в університеті вашому красівий вид вот я і пішла туду подивитися-сказала я і продовжила-а не брала бооо............бо в мене телефон чомусь вимкнувся, мабуть тому що тоді впав, бо після того взагалі глючити поча-а ось тут я вже збрехала.

-Ну добре припустим, але щоб більше так не робила бо заробиш на горіхи вже-пригрозив Діма.

-Та добре добре

-Все а тепер ідемо-сказав Денис.

-Куди?-запитала я.

-Блін Женя як куди на пари ти що вже взагла того, мозгі згубила?!-почав вже злитися Денис.

-Та ви ідіть а я ще постиджу бо менів щось так плогано було на парі я ще повітрям свіжим подихаю.

-Потім подихаєш ми вже і так 8 хвилин пари пропустили, такщо давай булкі піднімай. Нам ще челемпати на другій поверх.

Я обреченно видихну і піднялася та мені так заболіло в нозі що я знову не сіла а вже впала на лавку.

-А що ти вжде собі зробила-тепер вже запитав Алекс.

Та бігла так по сходинках там і впала, воно пройде.

-Нічого воно не пройде сьогодні після пар до лікаря поїдемо перевіремо що там у тебе навсяк випадок нещастя ти ходяче. Ну от скажи як так можна? Я вот ходжу і все норм а ти за день падаєш на скільки я знаю вже цілих два рази і це ще може ти ще падала десь там це просто я не знаю-бурчав Денис.

-Та все я знаю що нещастє ходяче, не треба мені це кожен раз нагадувати.

-Та добре давай вже руку і пішли, допоможемо тобі до кабінету зайти а там якось вже сама, тільки обеоежно!

Ми дійшли до потрібного кабінету і я запитала

-А скільки у вас сьогодні пар?

-П'ять-відповід Діма і продовжив- А в тебе?

-Сім, лідно все я пішла.

Не дочекавшись відповіді від братів я зайшла в кабінет, викладачка повернуласч в мо.ю сторону. На вигляд врона була доброю.

Вот і зараз перевіримо мої здогадки.

-Вибачте будь ласка за запізнення я просто ногу звернула.

-Нічого страшного просто наступний раз не запізнюйся. Мене звати Марія Ельбертівна а тебе?

-Женя.

-Добре сідай Жень на вільне місце.

Сіла я на четвертий ряд біля якоїси дівчинки.

Не думала що такі добрі викладачі існують в університетах. Повезло мені.

Всі три пари пройшли нормально не враховуючі тогог шо після кожної пари мене від одного каюінету до іншого проводжали брати, і я тільки що робила що сиділа в кабінетах. Коли почалася третя пара то я витрішила шо втічу з неї на 25 хвилин раніше, бо мені потрібно в фото студїю а брати після тогно як я звернула ногу мене туди не відпустять. Я відпросилася в туалет а сама пішла на вихід. Коли дійшла то зрозуміла як мені повезло, бо я звернула праву ногу а щоб завести мотоцикол мені потрібна ліва ногва. Спочатку я поїхала додому щоб забрати мені потрібні речі для роботи. Коли я приїхала додому то до мене почали дзвонити брати і їхні друзі і писати. Я знала що вони зараз скоро будуть вдома тільки після того як взнають що я втікла з пар, а вони це дуже швидко взнають. Я бігом переодяглася в чорні ласіни і білий топ, а на верх я накинула джинсовкі. Виклала книжкти взя фотіка і альбом за фотками мені потрібними, і зошита. Після цього я поїхала до фото студії а мій телефон просто розривався від есемесок і дзвінків. 

Да буде мені капець вдома. Просто жопа буде.

*************************

Дорогі читачі вибачте що така мала глава. Просто було мало часу її написати.