6

Зайшовши а будинок я пішла до зали. Там вже сиділи мої люби братикі, і щось дивились в телефонах.

 - І що такого термінового?! - спитала я, пройшовши до дівана і сіла. 

 - Та ми просто через годинку маємо в клуб іти. І нам потрібно щоб ти була вдома. - сказав Денис, а Діма доповнив - І щоб ми були впевнені що ти сита і вже спиш. Тільки звісно спати будеш після того як проекти виконаєш. 

 - Ви йдете в клуб?! Я теж хочу. Будь ласка візьміть мене з собою. Будь ласка, будь ласка, будь ласка. - почала благати я братів.

 - Та ти там знову в халепу в скочеш. А ми ще маємо на вечір плани, і не зможемо дивитися за тобою - Діма

 - Ну будь ласка. Я буду старатися обминати всі проблеми десятою, ні сотою стороною. Тільки візьміть мене. Тимпаче, плани в вас на вечір завести нову пасію?! - подивилася я на братів.

 - Так, забагато тобі знати не потрібно - огризнувся Денис.

 - Значить так. Ну тоді добре, все я на вас ображена. - сказавши я встала і пішла до своєї кімнати.

Зайшла і відразу сіла робити проекти. Тому що знала що брати мене люблять, і візьмуть мене через годинку з собою в клуб. А мені потрібно підготуватися. Щоб потім не получати на парах від Анатолія Сергійовича, а потім і заодно від Дениса з Дімою. Гірше получити від братів. Я навіть малою завжди боялась більше їх ніж батьків. Батьки наказували, читали лекції, але брати ще плюс діяли. Ні! Вони мене не били. Просто так дивились, і лекції читати могли цілих дві три години, а батьки тільки годинку. Також батьки мене наказували, але не суворо. Просто максимум не пускали день гуляти і все. А брати нікуди не брали, і саме гірше що як ми ходили в школу, і я була винна перед ними, то вони не давали мені йти з подругами. Навіть коли була перерва. Вони просто приходили на перерву до мене, і забирали мене. Нікуди не відпускали, і тягали за собою, а нині набридала хлопчача компанія. Після таких частих посиденьок з ними я стала навіть дружити не тільки з дівчатами, а і з хлопцями. І на щастя хлопці мене не чіпала як моїх однокласниць. А коли вже хлопці поїхала поступати в університет то всі обов'язки лягли на плечі батьків. А я зраділа. Тому що батьки не могли ходити зі мною в школу, і я нарешті була без нагляду, але коли батьки справді взнали скільки зі мною проблем то вони мені сказали: " Боже як з тобою справлялися Денис і Діма. Що ж з тобою робити?! Як нам не вистачає наших хлопчиків". Справді вони так і сказали. Ще потім вдобавок подзвонила до Дениса і Діми і спитали: " Хлопці що з нею робити!? Що ви робили щоб неї вгамувати" Я звісно не знаю що вони там сказали але потім я почула відповідь: "Добренько. То ви чесно приїдете?! Ох дякую. Разом навчите нас дивитися за цею бешкетнецею." І це чиста правда. Мої братики краще знають як за мною дивитися ніж батьки. Потім мама дала мені трубку, і Діма і Денис почерзі сказала мені погрожувальним тоном: " Так мала. Ану угомонився. Бо ми скоро приїдемо, і тобі перепаде. Будь ласка попробуй побути спокійною і тихою дівчинкою хочаб два тижні. Бо потім батьки їдуть в командировку, і приїдемо ми" Ось так то. Дописавши своїх два проекти я подивилася на годинник. 

Пройшло майже година. Залишилося всього то 20 хвилин.

Швидко я справилася.

Взяла телефон і почала гортати стрічку інстаграма, і тут до мене заходять брати. 

Нк що за привичка?!

Вони завжди заходять без стуку. І це тільки до мене. В кабінети зі стуком. До батьків в кімнату зі стуком. А до мене... Ні. Ну що за хамство.

 - Ви ще досі не навчилися заходити зі стуком?! - спитала я суворо і відвернулася від них

 - Тільки до тебе сестричко - сказав Діма.

 А Денис продовжив:

 - Так хватить дутити свої губки - підійшли вони до мене, і обняла мене з обох сторін.

 - Є повід - буркнула я.

 - Добре. Все. Хватить ображатися. Ми тебе беремо з собою в клуб -сказав Діма 

Я так і знала

 - А я вже на вас не ображена. І доречі я зробила своїх два проекти. - посміхнулася я переможно і обняла братів. 

 - Ах ти жулік. І так завжди. Ти знала що ми візьмемо тебе - Діма.

 - Ну не знала на 100 вітсотків. Тільки 50/50.

 - Це всерівно не справедливо - сказав Денис. А мені він зразу нагадав п'ятирічну дитину.

  - Ну все. Перестаньте - я

 - Ну добре - Діма.

 - Тільки в нам є одна умова! - заявив Денис.