Розділ 33

Дем’ян

— У себе чи в полях? — Вийшовши з клініки, набираю номер Макса. — Є розмова.

— Судячи з твого тону, здогадуюсь, про кого йтиметься. Сьогодні ввечері, о восьмій, у нашому барі, — видавив крізь зуби і кинув трубку. А судячи з твого тону, друже, ти точиш погризені тобою олівці. Гаразд, тоді я маю час вирішити ще одне важливе питання. Інша моя суть, та, яка безбашенна, котра любить швидкість, секс, котів та мед, належить зграї Вільних. Це братство українських та європейських байкерів, членом яких я є. Але… ми не тільки ганяємо на своїх байках, час від часу ми надаємо один одному послуги і не всі вони дружать із буквою закону, але у нашого братства своя мораль та свої кодекси.

— Едгаре, як поживаєш, старий хрич? Я вже скучив за твоїм басом.

— Заїдь у Дніпро, обіймемося, — посміхається в слухавку цей бородатий велетень. — Я так розумію, Демону дещо від мене знадобилося. Кидай у вухо, я весь твій, тим паче за мною боржок.

— У тебе є хтось надійний у Марганці? Потрібно провчити одного чорта, скажімо так… відбити йому обидва копита, нехай поваляється в лікарні та подумає, чи варто піднімати руку на жінку. Скину тобі дані та фото.

— Нема питань, подумаю, як це можна влаштувати і зроблю. Сам як?

— На плаву. Сподіваюся, у вересні з усіма вами побачитися, махнемо разом до Одеси. Радий був чути, — відключаюся, дивлюся на годинник, до зустрічі з Явором ще купа часу, можна й попрацювати.

Не встиг доїхати до офісу, як від Яніни приходить повідомлення:

«Нічого не кажи Максиму. Будь ласка!»

Почала вагатися, знову сумніви? Пізно, крихітко, я вже вирішив і ця розмова відбудеться, на відміну від вас, я педалі крутити назад не вмію. Якщо він справді надумав тебе відпустити — нехай припиняє ятрити твої рани та плутатися під ногами зі своєю дружбою.

…Макс вочевидь прийшов раніше, сидить і задумливо крутить у руці вже порожній келих з-під віскі. Мабуть, встиг після роботи змотатися додому та переодягнутися, на відміну від мене, сьогодні ми з ним помінялися місцями, на мені діловий костюм — на ньому джинси та футболка.

— Тільки давай без філософських вступів та дружніх сентиментів, — піднімає на мене похмурий погляд.

— М-м-м, ви тільки гляньте, який у нас настрій. А може, я хочу поговорити по душам. Хіба ми не старі добрі друзі? До того ж я терпіти не можу, коли мені вказують, що робити, але ти про це й так знаєш, — ловлю з барменом зоровий контакт, прошу повторити моєму другові і плеснути мені те саме.

— Отже? — а Максу ніби не терпиться мене позбутися.

— Отже, до свого жаху, ти закохався, з дуру з нею переспав, тому що ви обоє так хотіли, а потім ти раптом усвідомив який злочин скоїв проти своїх принципів і швиденько вирішив зав'язати на ваших з Ясею стосунках гарний бантик дружби. Тільки для Яніни ця ваша дружба, як терновий вінок. Ти робиш їй боляче, всім своїм виглядом показуючи, що між вами бути нічого не може, ну хіба що незрозумілі поцілунки, і це слід розглядати, як побічний ефект. Максе, якого біса ти морочиш їй голову, а собі яйця?

— А якого хріна тебе це так колише? — Грає жовнами, вже завівся. — Май на увазі, Демоне, я не дозволю вам бути разом, ти їй точно життя споганиш!

— О, вже пішли погрози. І що ти зробиш? Втопиш у своєму горі чи задушиш принципами? Це було б смішно, якби не було так сумно. По-перше, я тебе не боюсь. По-друге, я не збираюся підбирати і жаліти бідолашну дівчину, яку ти кинув, з однієї простої причини — я не потрібен їй так, як потрібен ти. Але Яніна мені не байдужа, ми потоваришували, у нас доволі теплі стосунки і зараз їй поруч необхідний той, хто подбає про її емоційний стан, який треба сказати «завдяки» тобі — нікуди не годиться. Ти причина її душевних мук, Яворе. Тому, будь ласка, якщо ця дівчина тобі дорога, але ти не збираєшся дозволити їй любити тебе і любити її у відповідь — звалили на фіг з її горизонту. Підпиши той договір, про який вона тебе просила, прилаштуй її в Могилянку і відкланяйся, на цьому твоя місія закінчилася.

— Та що ти? Демоне, адже ти теж в курсі, що я нікому не дозволяю диктувати мені умови. Я приймаю рішення самостійно і не визнаю тиску. І не треба дивитися на мене як на кінченого виродка! Для Яніни так буде краще! Вона одужає, піде вчитися, порине у бурхливе студентське життя і зустріне хлопця, а не тридцятип'ятирічного мужика, і той молодик зробить її щасливою по-справжньому. Перше кохання пройде, будь-яке кохання минає.

— Це ти зараз мене намагаєшся переконати чи себе? Чого ти так уперся у свій вік? Говориш так, ніби тобі не тридцять п'ять, а всі сімдесят. Коротше, Яся більше не хоче, щоб ти приходив її відвідувати. Годі вже її засмучувати. Живи далі звичним життям: будуй хмарочоси, заводь коханок, збирай лаври успіху і не думай про якісь там почуття, броня повинна бути міцною, — мій сарказм його злить, на мить мені здалося, що Макс не проти дати мені в морду, можливо, йому навіть полегшало б від цього. ...Хм, адже я відбитий на всю голову, я можу дати йому вагомий привід не стримуватися.

— Яніна так прямо тобі про це сказала? Що не хоче мене бачити? — оце вже не думав, що колись побачу Явора таким закоханим.

— Натякнула. Говорити прямо я її ще не навчив. З поцілунками якось легше було… — його кулак врізається мені в щелепу, я дозволяю йому схопити мене за петельки та витерти мною барну стійку, скидаючи келихи на підлогу. Ми дружимо давно, це не перша наша бійка. І Макс точно знає, що отримає здачу. Я б'ю його у відповідь, як тільки охоронці виставили нас на вулицю, вони топчуться неподалік і не втручаються, адже хтось із нас потім повинен буде заплатити за випивку та розбитий посуд. …Що вдієш, якщо цього разу пару можна випустити саме так, бо ні швидкість, ні бухло, ні дівчатка — не допомагають.  

— Не лізь до неї, інакше я тебе знищу! Ти мене зрозумів? — гарчить Явір, спльовуючи кров. Цікаво, як головний архітектор пояснюватиме свою розбиту пику.