Розділ 29

Яніна

Мені правда ні крапельки не страшно. Після нашої ночі з Максом я ніби перебуваю у підвішеному стані, у міхурі своїх думок. Мене готують до операції, а я спокійна, як удав. Мене більше турбує, що буде потім. Як можна залишатися безтурботною і дружити з чоловіком, який в одну мить перевернув увесь мій світ, який з невимовною пристрастю займався зі мною любов'ю, торкався найпотаємніших місць душі та тіла? Мені було так добре, що при одному лише спогаді про нього — в грудях тремтить птаха-душа. Ці поцілунки зі стогоном та гарячі дотики. Максим був зі мною неймовірно ніжним, а тепер йому якимось чином вдається бути самим собою, зберігати рівновагу, дистанцію, наче нічого й не було. Все так само дбає і посміхається, пронизливо заглядаючи в очі з виглядом «адже ти даєш раду своїм емоціям?».

Хм… сподіваюсь, що я впораюся, але щоб вижити мені потрібно не лише пережити операцію, мені ще якось треба тебе розлюбити, Максиме.

— Ну, як настрій у нашої красуні? — весело запитує лікар.

— Бойовий, — теж намагаюся усміхнутися у відповідь, поки мене котять до операційної.

— Чудово! Зараз ми тебе полагодимо і будеш, як нова!

А далі стерильний бокс, операційний стіл, бригада хірургів у блакитних костюмах, яскраве світло, лікар-анестезіолог, який просить порахувати до десяти і десь на цифрі п'ять я відлітаю, розчиняюсь, наче мене вимкнули і більше немає болю, ні думок, нічого, що змушує мене відчувати себе живою…

Здається, минає вічність і одночасно секунда, і ось мені вже хочеться кашляти, продерти горло, бо жахливо сушить. Очі ще складно розплющити, але я вже відчуваю запахи, і один з них дуже виділяється на тлі всіх цих антисептиків.

— Дем'яне... — ледве ворушу язиком.

— Як ти дізналася? — цікавиться бадьорий глузливий голос Демона.

— Ти… добре… пахнеш…

— Радий, що ти в порядку, Котику, — його рука торкається мого плеча. — Лікар сказав, що ти молодець і він молодець. Коли все загоїться, зможеш крутити сальто і стати багатодітною матір'ю.

— Не планувала ні те, ні інше, — розплющую очі. Мені приємно на нього дивитися, я рада його бачити, він безбашенний, але якийсь вже рідний. — Я бліде страховисько, не дивись на мене.

— Ясю, не кажи дурниць. Навіть після наркозу та тригодинної операції ти виглядаєш, як цукерочка! — пирхнув і навіть оком не кліпнув.

— Брехун. …Дай попити, — тут насилу слова вимовляєш, а він натякає, що я красуня.

— Медсестра попередила, що тебе може знудити, — підносить мені склянку із соломинкою. Дивно, що мене навіть не бентежить, якщо мене вирве у його присутності, але я б категорично не хотіла, щоб моє блювання побачив Макс. Роблю кілька ковтків, відчуваю, як мене мутить і відкидаю голову на подушку. Кожен рух віддається неприємними відчуттями з обох боків. Наркоз ще діє, але коли він вичерпає свої можливості — біль стисне свої щелепи.

— А де Яворівський? — десь у своїх мріях я сподівалася, що коли я очухаюсь, першим я побачу саме Максима.

— Я прокрався до тебе нишком та по хитрому. У мене теж є зв'язки, власник цієї клініки мені дечим зобов'язаний, тому на моє прохання Максиму поки що не повідомили, що до тебе вже можна. Залишив собі привілей побачити тебе після операції першим, — задерикувато посміхається Дем'ян. — Поки не хочу стикатися з найкращим другом ніс до носа. Не хвилюйся, ти його побачиш.

— А я й не хвилююся... він... — на мить заплющую очі і намагаюся впоратися з собою, клубок у горлі сильно тисне. — Макс попросив у нього не закохуватися, — почувши моє зізнання, Дем'ян опускає голову і мовчить, наче підбираючи слова.

— Деяких чоловіків лякають власні почуття, особливо бентежяться затяті холостяки. Ти із ним переспала? — Прямолінійна людина любить ставити питання прямо.

— Так. Хотіла дізнатися, що таке секс, перш ніж потрапити під ніж.

— Прийми мої вітання, Котику! Радий, що ти розпрощалася зі цнотливістю і світ сексуальних насолод для тебе тепер відкритий. …Він був ніжним з тобою? — Дем'ян усміхається, наче ми анекдоти один одному розповідаємо. Через цю його здібність мені легко ділитися з ним потаємним. Хоча, з іншого боку, це дивно, ми начебто не подружки.

— Дуже ніжним.

— І що ти про це думаєш?

— Я не збираюся за ним бігати і випрошувати увагу, і тим паче я не збираюся чатувати на нього під дверима його спальні. Просто… мені важко його зрозуміти. Чому він мене просто не прогнав, коли я ляпнула, що хочу залишитися з ним на ніч?

— Х-м-м, крихітко, тут нічого складно, — впевнено хмикає Дем. — Навіть сліпому було помітно, що Макс на тебе запав, але наш головний архітектор має чіткі межі та протоптане русло. Ти для нього дуже юна і він не хоче тебе зіпсувати своїми закидонами. Наскільки я знаю свого друга, ніжним він буває в дуже рідкісних випадках, це швидше ексклюзив, виняток, зазвичай він вимогливий і жорсткий зі своїми дамами в ліжку. Макс подарував тобі першу ніч і відпустив. І якщо він не захоче продовження, це лише його проблеми. Ти класна. І твій хороший хлопець десь на тебе терпляче чекає. Рани від першого кохання болять, але не довго, попече і залишиться гарний шрам.

— А ти звідки знаєш? Адже ти, як і він, противник кохання.

— Ну, я десь про це читав. Подумав, що треба сказати щось розумне, — усміхається, м'яко стиснувши мою руку. — Крихітко, головне, що ти тепер одужаєш. Думай не про розчарування, думай про перспективи, про свої цілі, про життя… про величезний світ, який весь до твоїх послуг. І дбай передусім про себе, бережи себе, жалій, люби себе. Почни із цього.

— Це було домашнє завдання, учителю? — Дем'ян вміє піднімати настрій, цього в нього не відібрати.

— Звичайно. Ти ж не думала, що я кудись подінусь? Прийду перевірю. А тепер мені час. Вище ніс, красуне! — Цілує в щоку, підморгує і йде до дверей. …Тепер я готова зустрітися з Максом.