Розділ 25

Максим

Вона знущається? Чи провокує? Чи це такий тонкий тролінг? Адже не маленька і мабуть не така вже й скромниця, повинна розуміти, що подібна довірча поза підштовхує мене не по голівці її погладити. Прокляття! …Нервово ковтаю, практично не дихаю і не ворушуся, дивлюся на екран і ні хріна не бачу. Тільки відчуваю її голову на своїй нозі і в ніс досі б'є запах парфумів Дем’яна. Щоб так ним смердіти потрібно було, як мінімум, тісно до нього притискатися. У тихому болоті ще й які чорти водяться і найпідступніші з них ті, що прикидаються наївними тихонями. Я ж можу це легко перевірити, якщо торкнутися її стегна, і Яніна відгукнеться на мій дотик – отже, можна робити наступний крок, тягнути її до спальні та укладати під себе. Але, з іншого боку, я ж сам їй нещодавно торочив, що ставлюся до неї як старший брат. Отакої… ситуація.

У мене, тридцятип'ятирічного досвідченого чоловіка, на колінах лежить двадцятирічна дівчинка, а я розгубився, як підстаркуватий незайманий йолоп. Слова застрягли десь у нервовому клубку посередині горлянки, руки стали важкими, пальці неслухняними. Заплющую очі і роблю кілька глибоких вдихів. Яворівський, прийди до тями врешті-решт! Подумки стисні яйця в кулак і дихай рівно! Уяви на хвилинку подальший розвиток подій. Наприклад, ти зараз простягнеш свою п'ятірню і стиснеш її спокусливу сідницю або груди, Яніна тебе не відштовхне, ти її спочатку дефлоруєш, потім навчиш отримувати оргазми, адже дівчатам, яких позбавили цноти, секс не одразу приносить задоволення, але ти підкажеш шлях до насолоди. А що потім? Що потім, Максе? Одружишся, як порядний чоловік, який заявив їй про те, що ти взяв на себе за неї відповідальність? І як тобі буде знати, що вона щодня оточена в університеті молодими гарячими хлопцями, що навколо неї кипить студентське життя, що їй набагато цікавіше спілкуватися зі студентами третьокурсниками, ніж з тобою, нудним принциповим архітектором, хай навіть і головним, хай навіть з купою грошей та зв'язків. Ти зможеш не зраджувати цій дівчинці, яку треба ще вчити задовольняти твої фантазії та потреби? І навіть якщо виникнуть почуття… який у них сенс, коли стільки розбіжностей та перешкод? Не хочу бути для неї однією з цих перешкод. Адже коли Яніні стукне тридцять п'ять, мені на той момент буде вже... Господи, краще не рахувати. Я не повинен піддаватися власній пожадливості, яка в кожному погляді та зітханні цієї дівчини намагається розпізнати її згоду на секс зі мною.

Сиджу, як істукан, слухаю діалоги героїв фільму і навіть ні краплі не смішно. На свій подив, тільки десь хвилин через сорок розумію, що Яніна заснула. Ну, звісно, я ж ані пари з вуст. Зітхання мого полегшення трохи гірчить. У нас могло бути багато чого, моя дівчинко, але повір… я тобі не потрібен. Підхоплюю її на руки і несу до її спальні. Яся розплющує очі, коли я опускаю її на ліжко.

— Тобі сподобався фільм? — сонно бурмоче і вже обіймає подушку.

— Так, мені дуже все сподобалось. Добраніч.

Я не ліг поки не допив привезену з Ірландії ексклюзивну пляшку бурбона, залишалася чверть, все берег для особливо жорстких випадків, коли краще перекочувати на язиці бурбон замість того, щоб ковтати антидепресанти. Зі мною щось відбувається, я не можу на це вплинути, і це щось вивертає мені душу.

Не хочу дзвонити Дем'яну, який сенс щось знову з'ясовувати? Волію залишити нашій дружбі шанс. Скоро це повинно минути, азарт вляжеться, ми з Яніною будемо рідше бачитися і попустить, подібні любовні помутніння довго не тривають.

Вранці дзвоню лікарю, який, отримавши результати аналізів Яніни, наполягає на операції, мовляв тягнути далі вже нікуди і потрібно терміново визначатися. Домовляємося, що у понеділок вранці я привезу її до клініки, а у вівторок її прооперують. Якщо це єдиний спосіб – я дуже хочу її врятувати. Стримано повідомляю про це Яніні, складаючи папери на робочому столі. Складаю срані папірці, щоб не дивитися їй у вічі, щоб вона не побачила там іншого мене, тим, ким я стаю в її присутності. Не слабаком і точно не боягузом. А якимсь проклятим камікадзе, який готовий заради неї пожертвувати всім тим, що між нами могло б бути. Два до десяти, що могло б бути яскраве незабутнє кохання, довго і щасливо та інші бонуси. Але я не хочу так ризикувати адже це всього лише два до десяти. Заради неї я не можу, не хочу її підводити. 

Спеціально засиджуюсь допізна в офісі, весь такий багатозадачний та продуктивний, простирчав на роботі у п'ятницю і навіть у суботу, за два дні переробив тижневий обсяг. Яніна сидить удома, час від часу я це перевіряю, заглядаючи в телефон. За два дні ми з нею майже не бачимося, перекинулися парою слів вранці, а ввечері я повертаюся надто пізно, лише переконуюсь, що вона спить, тихенько прочинивши двері до її кімнати. Демон на диво теж не показується. Якесь затишшя перед бурею, спинним мозком відчуваю дивну напругу, вона огортає мене куди б я не пішов.

У неділю я примудрився побувати на урочистому відкритті нового торгового комплексу, проінспектував ультрасучасний хмарочос, який ми почали зводити на лівому березі, потім довго їздив містом без мети, просто тікав від власних думок, а від себе, як відомо, не втекти, хоч як намагайся.

Переступивши поріг, тихенько зачиняю вхідні двері, сподіваючись, що Яніна вже спить, адже завтра о восьмій нам треба бути в лікарні. Заходжу в свою спальню і… застаю її біля мого ліжка. У переляканому дівочому погляді вирує стільки емоцій, що мені знову стає нічим дихати…