Розділ 20

 Налаштувавши мені ноут і телефон, причому вельми стримано і рідко дивлячись мені в очі, Максим, зателефонувавши якійсь Інесі (випадково підслухала), поїхав до вечора в явно розбурханому настрої.

Поговоривши з мамою хвилин сорок, відключаюсь із важким серцем, очі на мокрому місці, на душі так паршиво. Сумую за нею і розумію, як їй не солодко живеться з тим виродком. Хочеться змінити все й одразу, але мені залишається лише терпіти та чекати. А це найскладніше. Тільки сіла поритися в інтернеті, як телефон раптом оживає рінгтоном гурту «Без обмежень»…

Хочеш я з небес – зіроньку. Хочеш – я в руках ластівку. А хочеш під вікном залишусь? Можна я в тобі поселюсь?

Номер Дем'яна. Вагаюсь лише кілька секунд і таки беру слухавку.

— Щось мені дуже закортіло дізнатись, як у тебе справи, — чую, як він усміхається.

— І тобі привіт. Одним словом навіть не опишеш. То кисну, то починаю вірити в краще. Сьогодні була в клініці, лікар наполягає на операції. Максим не дозволяє мені засмучуватися, подарував нові іграшки – айфон та крутий ноут. Як раз збиралася дивитися відоси, щоб відволіктися та розвантажити невеселі думки.

— А де сам головний джентльмен та захисник незайманих дів?

— Здогадуюся, що у нього побачення, — відповідаю спокійним тоном, але при цьому у мене починає нити серце і знову щипає в носі, хоча я обіцяла собі не зациклюватися на цій темі. Мій невмілий поцілунок знову спорудив між нами величезний бар'єр і щоб не давати мені хибних надій та волі дурним фантазіям, Максим рвонув до досвідченої подруги аби від мене подалі. Навіть рада, що Дем'ян подзвонив, хоч якась розрада. — А ти як поживаєш?

— Не повіриш — лежу пластом. Старість, як то кажуть, не радість. Вчора мій сталевий кінь якогось греця заглох, довелося котити байк кілька кілометрів, коли затягував в гараж — у спині щось підозріло хруснуло. Здається, мені теж пора повзти до лікаря. А що за відоси ти збиралася дивитися? Щось дівчаче?

— Не скажу. …Ти сміятимешся, — червонію, закочую очі і вже знаю, що доведеться зізнатися, якщо сказала «а» — Дем'ян змусить сказати «б». — Уроки поцілунків, — як я і очікувала, в слухавці лунає регіт.

— Крихітко, не дивись ти цю лабуду, не марнуй час. Поцілункам навчаються на практиці і лише так. А чого тобі раптом так припекло? …До речі, можу навчити, — у цьому голосі перекочуються геть усі відтінки спокуси. Підступний, досвідчений, знаючий собі ціну, він вже вхопився за нову нагоду зустрітися.

— Дем'яне, я хоч і наївна тихоня, але навіть я розумію, що цілуватися з таким типом як ти — небезпечно. Такі чоловіки поцілунками не обмежуються.

— У кіно бачила, мабуть? «Такі чоловіки». Які такі? — Сміється зараза така. — Якщо я сказав, що навчу цілуватись — значить, це будуть лише поцілунки в губи. Ти ж знаєш, я людина прямолінійна.

Я ж не сказав, що збираюся навчити тебе деяких вправ з Камасутри. До того ж, у мене спина… я трохи не в формі.

— Ти безсоромний і нестерпний паршивець, ось ти хто. …Хочу в тебе дещо спитати. Макс розповів мені повну версію булінга, а ще сказав, що через тебе розпалася сім'я твого молодшого брата. Це правда?

— Ага, а ще я тягну в своє ліжко всіх підряд, навіть пенсіонерок до себе табунами воджу, щоб влаштовувати оргії. Він тобі такого не казав? …Знаєш, крихітко, все не так однозначно, і я розумію, чому Максим намагається тебе від мене захистити, — голос Дем'яна стає сердитим і жорстким. Даремно я йому це сказала, пустивши тінь на їхню дружбу. От вже ж дурепа. — У тому провулку був не лише я, а й він. Макс теж задирав спідницю тій дівчині і грубо жартував. Ми однаково винні та однаково шкодуємо, це правда. А дружина мого брата... Ти знов не повіриш, але не завжди спокусник саме я, іноді спокушають і мене. …То був мій день народження, я був п'яний, плюс трохи курнув… коли прийшов до тями – вона лежить зі мною в ліжку гола і в цей момент у кімнату вривається мій брат Мар’ян, а я навіть не пам'ятаю, як до ліжка дістався. Шекспірівська драма. У поганих хлопців часом трапляються феєричні проколи. Не скажу, що я покидьок, але й не лапочка року вже точно. Я задовольнив твою цікавість?

— Вибач, я не повинна була питати. Це не моє діло.

— Давай повернемося до твого бажання практикувати. Правильний початок, крихітко. Цілуватися теж треба вміти, тоді все інше виходить смачніше, — гадство і хто мене за язика тягнув, тисячу разів вже шкодую. — Кращого вчителя тобі в житті не знайти.

— Навіть не сумніваюся, — не можу стримати нервовий смішок. — Дем'яне, давай закриємо цю тему. Я лише пожартувала.

— Не довіряєш? Янусю, для мене це вже справа принципу, — знову тон серйозний, наче я його зачепила за живе, майже образивши. — Все-таки змушуєш хвору людину підніматися і їхати до тебе. Залишатися самій в такому стані вкрай небажано.

— Не треба приїжджати! Демоне, навіть не здумай!

— Я не дозволяю тобі так мене називати! — гаркає у відповідь, сердито стогне від болю і матюкається собі під ніс.

— Тоді… давай краще я до тебе приїду у гості. Тільки укладемо угоду, і ти доведеш мені, що я можу тобі довіряти. Ти мені урок поцілунків — я тобі масаж. І нічого зайвого, — я напевно про це тричі пошкодую. Божевільна витівка, але я це вже сказала вголос.

— А Котик уміє робити масаж?

— Так, я закінчила курси професійного тайського масажу.

— О… Оууу… Хм… Навіть так? — Знову нотки грайливого хижака, вже щось задумав або щось зібрався таке ляпнути, щоб я згоріла від сорому.

— Не окай. Я масажуватиму тобі спину, а не те, про що ти подумав. Чому тайський масаж постійно асоціюють з еротикою? — обурююсь в слухавку, але вже одним місцем відчуваю, що натрапила на пригоди.  

— Я згоден на угоду. Сеанс масажу за сеанс поцілунків. Сподіваюся, ти не здрейфиш і в тебе не вселиться знову та тихоня-скромниця. Давай, Котику, та запалила мене азартом. Витримаєш це випробування — витримаєш і все інше. Я скину тобі адресу, замовляй таксі, з водієм я розрахуюсь! — Вимовляє чітко і до мурашок рішуче.