Розділ 13

Яніна

Я народилася вагою два кілограми, маленька та слабка. Лікарі попереджали мою маму, коли вона зважилася на удочеріння, що у мене можуть бути проблеми зі здоров'ям, тому що моя біологічна мати, зважаючи на все, вела не дуже здоровий спосіб життя. Але жодні застереження не змогли похитнути рішучості мого янгола – моєї нової мами, моєї справжньої, люблячої мами, яка ділилася зі мною своєю силою, своєю любов'ю та ласкою, піднімаючи мене на ноги. Єдиною моєю проблемою, щодо здоров'я, стали нирки. Аномальна уроджена патологія. Тому я така худа, бо мені важко набирати вагу і я вже звикла, що біль приходить раптово, а разом із ним і температура. Болить у попереку і віддає у живіт. Відчуття, ніби в бік встромили ніж, і ніяка поза не полегшує цей біль, не важливо, ходиш ти чи стоїш, сидиш чи лежиш, скрутившись калачиком – він ріже тебе живцем, викликаючи бажання лізти на стіни. Раніше я рятувалася ліками, але останнім часом біль почастішав, тому лікарі порадили звернутися до столичної клініки, натякнувши на необхідність оперативного втручання, на яке ми з мамою зовсім не маємо грошей. Ось чому вона звернулася до старої подруги, яку і подругою можна назвати лише з натяжкою, мама вирішила мене врятувати будь-якими чином...

А тепер мене притискає до себе Максим, намагаючись поділитися хоч крапелькою свого квітучого здоров'я, а я настільки офігіла, коли він втиснув мене у своє тіло, що на кілька хвилин справді забула про біль. Мене ніби обіймають заборонені мрії, такий собі бонус із іншої реальності, яка ніколи з нами не станеться. Його чоловічий магнетизм змушує вібрувати кожну клітинку мого тіла, а сильні руки розбурхують мою цнотливу дівочу фантазію. І, господи боже, він так смачно пахне!!! У цьому запаху сплелися нотки його парфумів, акорди благородного алкоголю та аромат його шкіри. Мені чомусь здається, що саме так пахне бажання. І моя голова зараз крутиться зовсім не від температури 37,8. …Чим ти ще можеш допомогти? Навряд чи я наважусь озвучити те, що щойно спало мені на думку.

— Ризикуєш. Раптом я попрошу те, що ти не зможеш мені дати, — промимривши, вдихаю його запах, наповнюючи ним свої легені, щоб увібрати в себе частинку недоступного для мене чоловіка, в обіймах якого мені так затишно.

— Готовий посперечатися. За великим бажанням можна здійснити будь-яку мрію, — відповідає з такою м'якою турботою, що у мене починає щипати в носі. Господи, якби ти знав, які бажання спалахують у моїй уяві — ти б, напевно, розсміявся в обличчя наївному дурному дівчиську. — Тож ти попроси, а я подумаю, як це здійснити.

— Про що завгодно?

— Про що завгодно, — киває Макс. Цікаво він зараз у настрої «всемогутній чарівник», бо не зовсім тверезий чи тому, що йому мене так шкода?

— Я подумаю і виберу для тебе най нереальніше, — змушую себе вивільнитися з його обіймів, не можна до такого звикати. — На добраніч, Максиме, — кидаю, не дивлячись на нього. Біль знову повертається, але до болю я звикла, а ось до цих хвилюючих нових відчуттів – ні. Вони мене лякають. Мама якось сказала, що важливо закохатися в правильного хлопця, кохання якого здатне окрилити і запалити світло навіть у непроглядній темряві життєвої бурі, який буде поряд, щоб не трапилося, якому ти будеш потрібна будь-якою, бо ти – це ти, його єдина кохана жінка. І я не впевнена, що Максим підходить під ці параметри, вони взагалі нереальні, не думаю, що таке сильне кохання ще існує, в світі залишилися швидше за все лише його відлуння. Але навіть якщо й так, Максим Яворівський обрав свободу насолоджуватися короткими любовними романами. Він сам так сказав. Це їхня філософія, його і Дем'яна. Напевно, існує ціле братерство харизматичних, потрясних, сексуальних, впевнених у собі чоловіків, які свідомо обрали споживчий інтерес до жінок. Ось такі вони ці дахозносні егоїсти та неприручені холостяки.

— На добраніч, Яніно, — кидає мені слідом.

Зачиняю за собою двері і залишаюся сама. Маленька жінка, яка має бути сильною. І ці сили в першу чергу потрібно черпати в собі, інші можуть лише підтримати, а от викарабкатися повинна хотіти саме я, тоді все вийде. Я вмію бути стійкою, але руки все одно іноді опускаються. У такі моменти і потрібна підтримка, але, на жаль, справжніх подруг, яким можна зателефонувати о першій ночі, у мене немає, маму нізащо не турбуватиму, поряд з Максом я заплутаюся у власних чуттєвих переживаннях, лякаючись емоцій, які він у мене викликає. …Але зненацька в моєму житті з'явилася ще одна людина, яка запропонувала свою підтримку в будь-який час дня та ночі. Він на цьому наполягав, «по-дружньому» легко торкнувшись моїх губ своїми губами, коли йшов сьогодні. Думаю, Дем'ян один із тих хлопців, з яким не страшно спуститися до пекла, бо там у нього всі свої. Незважаючи на його шляхетні пориви допомагати нужденним – у ньому явно відчувається зухвалість та порочна розкутість, якої він і не соромиться, йому комфортно зі своєю темною гранню. І якщо з Максом хочеться міцно взятися за руки і дертися до чогось більшого, чистого та світлого, то з Дем'яном можна впевнено стрибати вниз, бо він обов'язково підхопить, приземлившись першим. Ось такі у мене асоціації, і вони не завадили мені набрати його номер о першій годині ночі.

— Хм, і що ж Котику заважає спати? — вимовляє він у слухавку.

— Похмурі думки та біль у нирках. Подумала, раптом у тебе є унікальний рецепт, тому що пігулки та обіймашки з Максом лише притупили мої муки, — як не дивно, але чомусь з Дем'яном я стаю іншою, хоч і з тремором, але мені вдається подолати свою сором’язливість, з цим чоловіком у мене виходить позбавлятися моєї заржавілої затиснутості.

— Оу, крутий головний архітектор тебе обійняв? Яка, мабуть, була мила картина, моя уява малює її дуже яскраво, — сміється Дем'ян.

— Ой, забула спитати. Я тебе не розбудила?

— Тобі пощастило, крихітко, я ще не встиг заснути. І в мене справді є рецепт ідеального розслаблення. Тільки для цього тобі доведеться стати трохи безсоромною. Хоча, як на мене, це абсолютно природньо. Ти ж знаєш, що наше тіло може гасити біль, викидаючи в кров окситоцин? А знаєш, за яких умов він виробляється? Під час сексуальних насолод. …Що на тобі зараз надіто, Янусю? — його глибокий звабливий баритон, тихо вливаючись мені у вуха, вганяє мене у фарбу. Вже шкодую, що я йому подзвонила, але не можу зупинитись.