Розділ 21

Навіть скасував заради мене дві важливі зустрічі. Залишився зі мною, до кінця не вірячи, що йому доведеться спати на підлозі доки не побачив, яке миле «кубло» я йому спорудила поряд з моїм ліжком.

— Ясь, я не можу спати на жорсткому, я не спартанець, — хитає головою цей любитель ортопедичних матраців і чарівно посміхається. Його посмішка, звичайно, має свій ефект, моя впертість не така залізобетонна, як його самовпевненість.

— Ти ще скажи, що у тебе вже вік не той, — підколюю я його.

— Ха-ха, як смішно. Тобто я досі покараний? Після того, що між нами сьогодні сталося? — у оксамитовому баритоні перекочуються грайливі нотки, на губах загадкова усмішка, яка манить і шалено спокушає, погляд кольору вечірньої морської хвилі проникає в мене якнайглибше і цілує душу. Повільно, не перериваючи зоровий контакт, Макс починає роздягатися, а я, звісна річ, починаю важко дихати та кусати губи у передчутті.

Красень, породистий, бажаний, гарячий. Виявляється, коли Максим Яворівський дозволяє собі бути невимушено-сексуальним, ось таким природним, розкутим — це трохи інший Макс. Таке враження, що він ще й майстерність чоловічого стриптизу освоїв.

— А чому без музики? — Тихо видихаю і нервово ковтаю, коли він залишається в одних приспущених боксерках.

— А музика звучить всередині... тебе, — і знову ця провокаційна усмішка, що підштовхує мене здатися.

— Якщо ми ляжемо на одному ліжку — точно не виспимося, — зітхаю, але вже трохи вагаюся.

— А якщо я лежатиму під ліжком чи біля тобі спатиметься міцніше? Гаразд, твоя взяла, мучителько, давай спробуємо... якщо вже мої обійми тебе так лякають. Хоча насправді, Яніно, тебе лякають твої думки та бажання, — бурчить, укладається внизу. Замість матраца я віддала йому свою ковдру, а сама вирішила прикриватися простирадлом. У мене справді стільки думок у голові, що я їх до ранку не розгребу.

Телефон озивається рінгтоном, який я поставила не Дема. Тут же хапаю трубку, заповнюючись теплом та усмішками, цей хлопець уміє виправляти криві дні та незрозумілий настрій.

— Привіт, мій хороший! — Видихаю і чую, як Макс зі свого місця мене тихенько передражнює: "привіт, мій хороший".

— Крихітко, я хвилююся, ти не прийшла на ніч додому. Де тебе носить? Залишилась у Явора чи він замкнув тебе в офісі? А хто мене за вушком перед сном почеше, м-м-м?

— Демчику, я зняла квартиру і вирішила заночувати тут. Речі заберу вже завтра.

— Час ще дитячий, хто лягає о десятій вечора, давай я приїду, заціню твою хату? — відчуваю, що Дему не по собі, що без мене йому самотньо.

— Я зараз не сама, — чомусь вимовляю винуватим тоном і червонію.

— Крихітко, так з цього треба було починати, — сміється у слухавку Дем. — Вибачте, що перервав ваш романтичний вечір, я не навмисне.

— Ти нічого не перервав, я постелила Максу на підлозі, — після моїх слів сміятися одночасно починає і Макс, і Дем, ні… Дем'ян не просто сміється він ірже, як кінь.

— Пробач… що ти сказала? …Можеш повторити? Явір… вперше в житті… ночує у дівчини не з самою дівчиною під боком, а на підлозі? Красава! Оце ти його опустила! — чую, як він намагається заспокоїтися.

— Насміявся? А тепер я розповім тобі, чому він залишився, — я й збиралася розповісти йому про вітчима та його погрози, як ми впоралися з цією ситуацією, і хто нам у цьому допоміг. Дем'ян вислухав мене мовчки, жодного разу не перебиваючи. Насамкінець зітхнув і вимовив уже серйозним тоном:

— Радий, що колеги Мар'яна так оперативно спрацювали і твоя мама не постраждала. І великий плюс у тому, що Явір був поруч, швидко зорієнтувався, інакше в панічному розпачі ти точно помчала б на вокзал. ...Ти ж зрозуміла, чому він насправді залишився? Не заради того, що, можливо, йому перепаде секс. Все-таки він тебе кохає. Як уміє, звісно. Нам, закостенілим холостякам із черствими серцями, не вистачає гнучкості, а ти його, дуриндо, ще й на підлогу поклала. Ви й так багато часу згаяли. Допетрала на що я натякаю?

— Допетрала. Люблю тебе. Ти дуже класний друг, таких мало… ні… саме такі у великому дефіциті. Завтра ми з тобою, звичайно, побачимось, але я хочу запросити тебе у суботу на шашлики. Максим вирішив влаштувати невелику вечірку за містом для близьких друзів. Якщо тебе там не буде, я не піду.

— Заради тебе, я так і бути прикрашу собою цей ваш сабантуй. Скинеш мені місце та час. Бурхливої вам ночі! — відключається, а я повертаю голову і дивлюся на Макса, який сів у своєму кублі, пронизуючи мене надто промовистим поглядом.

— Коли Дем дізнається, що це пастка, що ти заманила його на побачення з братом, він вже не буде таким лапочкою. …Отже, ти його любиш? — Нервує, але всіляко намагається це приховати.

— Як друга, — відповідаю і відкидаю убік край простирадла, запрошуючи цього ревнивця до себе на ліжко.

— А мене?

— А тебе не люблю, — усміхаюся з викликом і бачу, що він анітрохи не вірить моїм словам. Макс укладається поруч, відразу охоплює долонею мою потилицю і накриває мої губи вимогливим поцілунком. — Не смій казати іншому чоловіку, що ти його любиш, — промовляє глухим голосом, підтягуючи мене ближче до себе. — Ці слова лише для того, кого по-справжньому кохаєш. Інші можуть бути просто дорогими тобі людьми. А тепер спи, щоб ти не думала, що мені від тебе потрібний тільки секс. Ти мені потрібна повністю. Зі своїми колючками, заморочками, страхами, звичками та мріями. Не втомлюся повторюватися, бо я тебе кохаю, Яніно. Без тебе мені жити більше не цікаво.

Його тепло, його такий рідний для мене запах, його спокійне розмірене дихання і міцні обійми подарували мені найглибший і повноцінний сон. Нарешті… я заснула поряд зі своїм коханим чоловіком, із тим, з ким хотіла б прожити своє життя.

— Куди це ти так рано? — крізь сон чую обережні кроки Макса та його спроби тихо одягнутися. Розплющую очі, в ранішній напівтемряві бачу з яким невдоволенням він дивиться в свій телефон, мабуть, читає повідомлення. — Максе, все добре?