Розділ 19

Максим

Те, що комусь може здатися відсутністю манер — мене дико збуджує. Мене все в ній збуджує, щоб вона не робила, щоб не говорила, хоч би як дивилася на мене. Я вже накачаний гормоном «хочу» до краю і це стало останньою краплею. В два широкі кроки опиняюся біля Яніни, підхоплюю і в пристрасному пориві притискаю до стіни, але її долоні вже під моєю сорочкою, а отже — це божевілля взаємне, і ми на цьому піку разом. І навіть якщо за вікном різко настане кінець світу, а на асфальт почнуть падати уламки палаючих зірок – мене вже не зупинити… нас вже не зупинити.

Зі стогоном впиваюся в її губи, штовхаюся всередину язиком, а вона всмоктує його якнайглибше, жорстко, але мені подобається. Мені зносить дах від того, як її руки гарячково намагаються розстебнути пасок моїх штанів. О-о-о… і чому саме сьогодні вона одягла джинси? Ніколи в житті так швидко не роздягав дівчину, ніколи в житті так не хотів, як зараз хочу її, до болю, до тремтіння, до зупинки серця. Пульс двісті, темніє в очах. Вдається зробити глибокий вдих тільки після того, як опиняюся в ній. Так тісно… так солодко… божественно.

— Ясю, я без презика... так не можна, ми геть збожеволіли...

— Замовкни і люби мене так сильно, як тільки можеш, — гарчить, міцніше обвиваючи ногами мої стегна, кусає мене за шию… Бажання та задоволення надто потужні, довго я не протягну, але я люблю її своїм тілом настільки пристрасно, що з протилежної стіни падають якісь предмети, здається, наше бурхливе шаленство трясе весь будинок. Наші гучні стогони, наше дихання сплітається, стає одним, як і ця насолода… одна на двох. Осліплені оргазмом вибухаємо разом із цим всесвітом, а потім збираємося заново, атом за атомом.

— Нічого такого не подумай, мені просто захотілося скинути зайві емоції, — награно-байдужим тоном вимовляє Яніна, заливаючись фарбою, коли я її відпускаю, — Захотіла перевірити, чи дійсно допомагає. Це був просто секс, Максе. …Він нічого не означає.

— Безвідповідально ось так скидати емоції без захисту, — хмикаю, продовжуючи спостерігати, як вона, не дивлячись на мене, одягається і нервує. Ой, не вірю я, що це нічого для тебе не означає, моя дівчинко. — Сподіваюся, ти завагітнієш і у тебе, нарешті, з'явиться причина вийти за мене. Я так розумію, ти хочеш від мене дитину? Я не проти, усіма руками "за". Це був класний секс, Ясю. Найкращий… за останній рік.

— Ти це серйозно? Лише за рік?! Бідолашний, то тобі не щастило останнім часом! — Іронія не дуже приховує її обурення, зачепило мою маленьку. Я цього й хотів.

— Ти не дала статися найкращому сексу в моєму житті, бо надто швидко одягнулася, — посміхаючись, владно, хоч їй це не дуже подобається, беру її обличчя у свої долоні. — Я кохаю тебе.

— Ні, не кохаєш! Нещодавно з перекошеним від злості обличчям, ти сказав, що не кохаєш мене! — Емоції продовжують вирувати, видно не все скинула.

— Не від злості, а від болю. Мені складно було так жорстоко збрехати. І це було не нещодавно, а давно. Майже рік тому. Тепер я хочу повторювати ці слова щодня, дивлячись тобі у вічі. Я тебе кохаю, Яніно, і нікуди не відпущу, і нікому не віддам. Я хочу, щоб ти стала моєю дружиною, хочу створити родину і мати дітей.

— Хотіти не шкідливо, а от хотіти і нічого для цього не робити цілих десять місяців — ось це згубно, — виривається і сідає за стіл. — А я от зараз їсти хочу ... причому дико, — підтягує до себе м'ясний салат і починає з апетитом уплітати.

— А й справді, підкріпися, моя люба, перш ніж ми продовжимо, — сідаю навпроти і дістаю пачку цигарок, мені навпаки після такого викиду енергії хочеться закурити.

— Ні! — Вихоплює у мене з рота цигарку, ламає і кидає на підлогу. Очі горять, її знову колотить. Та й мене починає плющити, але не від дефіциту нікотину. Після розлуки і таких стресів нам явно мало одне одного.

— Що значить це твоє «ні»? Ні, мені не можна палити чи ти відмовляєшся продовжувати? — хмикаю, облизуючи її поглядом.

— Паління погано позначається на якості сперми, а ти ж з кимось там дітей зібрався заводити. Раджу подумати про майбутнє, — прибирає волосся за вуха, зараз це для мене найеротичніший жест в світі, і продовжує жувати, не зводячи з мене очей.

— Мене зворушує твоя турбота про наших з тобою дітей. У вересні тебе влаштує?

— Що саме у вересні?

— Наше весілля, — знизую плечима. Апетиту у мене немає, бажання торкнутися якогось із замовлених салатів з'явиться тільки коли я повністю задовільню на сьогодні інший свій апетит.

— Мене не влаштовує. Я взагалі не маю мети вискочити заміж. У вересні я повертаюся до навчання, тож нічого не вийде, — дражнить своєю впертістю, схоже їй в кайф знімати з мене шкіру своєю іронією.

— Сімейне життя навчанню не перешкода. Навряд чи я напружуватиму кохану жінку обов'язками господині дому. Мені буде достатньо лише одного.

— Думаю, знайти того, хто грітиме твою постіль тобі буде не складно, — уїдливо кидає мені у відповідь Яніна, не уявляючи, як мене це заводить.

— А я не постіль мав на увазі. Мені буде достатньо лише твоєї любові. Якщо ти мене кохатимеш — у тебе буде все, у тебе буду я… повністю твій, — вимовляю тихо, впевнено, низьким голосом, який знову осип від пристрасті. Яніна, дивлячись на мене, вже майже не дихає, в очах вирують пожежі. Я теж палаю, моя дівчинко.

Підводжуся одним ривком, підхоплюю її на руки, незчулися як опинилися на ліжку. І знову одяг летить на всі боки, бажання знову зриває дах, ця спрага така бурхлива й дика. Цілуємося, кусаємося і кохаємося. І нехай вона мені хоч тисячу разів скаже, що ми «скидаємо емоції», ні… ми саме займаємось любов’ю.

— Ти у мене така жадібна. Хочеш ще добавки? Я готовий, незважаючи на те, що ми вже завели усіх сусідів. Навіть здалося, що хтось обурено гупав у стіну.

— Ще раз повторюю, Максиме Андрійовичу, я не твоя, а секс – це ще не кохання. Це, до речі, ваша з Демом філософія. Мені просто подобається твоя майстерність у ліжку, ти збіса вправний, — бреше і вже навіть не червоніє. Тягнеться за телефоном, який, мабуть, дзвонить вже втретє. Навіть не збираюся коментувати її заперечення. Я бачив багато жінок, яким потрібен був тільки секс, так ось Яся не одна з них. Їй добре зі мною. Вона хоче бути зі мною і якщо для вигляду їй потрібно трохи упертися та повередувати — я потерплю.