Розділ 7

Яніна

Я люблю Дем'яна глибоко та трепетно, але як друга. Я можу із завмираючим диханням милуватися його тілом, але в мені не прокидається сильного бажання йому віддатися. Звісно, мене хвилює його увага, навіть метелики в животі прокидаються і гасають, як очманілі, коли ми з ним цілуємось, але… далі шлагбаум. Я якась неправильна, у мені щось зламано. Інша на моєму місці вже б не вилазила з ліжка Дем'яна, користуючись його щедрістю та ласкою, а я вигадую відмовки, то мені потрібен час, то у мене голова болить, то у мене місячні, то просто немає настрою. Треба віддати належне Дем'яну — він поводиться гідно, проти мого бажання в труси до мене не лізе, терпить і лащиться, задовольняючись поцілунками та відпускаючи двозначні трохи вульгарні жартики.

Думала хоч на вечірці вдасться розслабитися, потанцювати, зарядитися романтикою і може навіть заново закохатися, але вже в Дем'яна, як він того хоче. Ось тільки… коли мій погляд вихопив високу та атлетичну фігуру Максима — підлога під ногами миттєво стала ватяною, ноги неслухняними, голос тремтячим, а серце забилося в паніці, натискаючи на всі педалі. Хочеться розвернутися і драпати світ за очі, поки не стало пізно, поки він мене не помітив, поки не встромив у мене свій злий погляд.

— Прокляття, а він якого біса тут забув? Навіть подумати не міг, що вони з Кареном знайомі, — сердито бурмоче під ніс Дем, теж помітивши «кращого друга».

— Деме, давай підемо звідси… негайно, — даю волю малодушності, бо не вірю, що цей вечір закінчиться добре.

— Боягузливо втечемо і сховаємось? — Іронічно кривить губи. — Ясю, я щось не розумію у чому наш злочин? Поводься невимушено. На хрін Явора, він тут парадом не диригує, — рішуче бере мене за руку, сплітаючи наші пальці і гордо, з викликом, скидає голову, коли Макс з якимсь хлопцем підходять до нас.

Хто б знав, як у мене підкошуються коліна і як я не хочу сварок. Справді, адже він сам мене відштовхнув, які можуть бути претензії. А з ким мені спілкуватися — це тільки моя справа, Максим Яворівський не має права мені вказувати.

Я чекала знову побачити у його погляді лють та докори, але я помилилася. В очах кольору моря незвіданої глибини — застиг нескінченний сум, який намагається затягти мене у свою безодню. Розглядаю його, як одну зі своїх улюблених картин, вбираю кожну рисочку, «мацаю» поглядом нижню пухку губу, торкаюся довгих вигнутих чорних вій, чіпаю підборіддя. Намагаюся зберегти самовладання, але воно зрадливо вислизає. Тільки через хвилину, коли, кивнувши, Макс відійшов убік, до мене доходить, що я погодилася зустрітися з ним у його офісі. І, можливо, наодинці. Господи… Як я винесу ці тортури? Максе, я так відчайдушно хочу викинути тебе зі своєї голови та з серця, що ловлю себе на бажанні відмовитись від своїх принципів і справді попросити Дем'яна повернути борг за мене. Підписувати той договір було поганою ідеєю.

— Даремно ти підписувала той договір, — зітхає Дем, наче підслухавши мої думки. — Він же тепер до кожної закорючки чіплятиметься. З принципу допекти — врахує кожну витрачену на тебе копійку. А враховуючи скільки минуло часу, там, напевно, ще й відсотки накапали. Плюс ремонт твоєї мами — і ти працюватимеш на нього все життя. Цій грі час покласти край. Я примушу його взяти гроші.

— Аби ви знову не побилися, буде краще, якщо я сама із ним поговорю. Спробую переконати, що цей договір ще більше все ускладнить, що його краще порвати і забути. Ти зі мною згоден? — ніжно торкаюсь щоки Дема, заглядаючи в сірі очі, намагаючись визначити, як скоро він заспокоїться і знову почне підгодовувати мене порціями свого гумору. Дозволяю себе обійняти, хоча мені досі стає не по собі, коли Дем намагається ніжнічати на людях. І не тому, що нас може побачити Макс, ні, просто я волію не виставляти на показ своє особисте, тому що дотики пари завжди інтимні і чужим очам не слід бути свідками цих моментів «для двох». Але Дем не підтримує мою філософію, вважаючи це комплексом невпевненої у собі дівчинки.

— Гаразд, спробуй з ним поговорити. Але якщо не вийде — за справу візьмуся я. Ти не відпрацьовуватимеш — і крапка! Ходімо, познайомимося з нареченими як нормальні люди. Хочу попередити, раптом ти помітиш якісь дивацтва. Справа в тому, що у Карена та Тетяни вільні стосунки, вони хочуть, щоб їхній шлюб був відкритим. Живуть разом, але за бажанням, для урізноманітнення відчуттів, зустрічаються з іншими. …Тому я якось спав з нареченою.

— Гидота, — видаю, не стримавшись. Іноді мій консерватизм сильніший за мене. Ну, не можу я прийняти деяких закидонів цього світу.

— Починається, — Дем театрально закочує очі і трясе головою, зараз буде наставляти. — Я ж тобі вже пояснював, що не варто засуджувати людей за те, як вони виражають свою сексуальну свободу. Це їхній вибір та їхній шлях пошуку істини.

— Тоді я їх жалітиму. Тому що це не кохання, а чортзна що.

— Справді? Тоді мені теж шкода деяких закоханих, — Дем різким тоном наголошує на останньому слові, натякаючи на мої почуття до Макса. Для нього закоханість це помилка, а для мене неприйнятно спати з ким попало, бо це типу весело.

— Сподіваюся, Воронко, колись ти погодишся зі мною, що це вигадана свобода, що в таких відносинах люди зношуються морально, — я називаю його на прізвище тільки коли злюся на нього, а злюсь я, коли він стає впертим, коли має намір сперечатися зі мною до посиніння. Іноді йому навіть подобається зі мною сперечатися, тому що в розпал суперечки — Дем хапає мене і цілує, і такі поцілунки виходять особливими.

Знайомлюсь з Кареном, з Тетяною. Симпатичні люди, але дружити мені з ними апріорі вже не хочеться. Поки Дем узявся обговорювати з ними їхню весільну подорож навколо світу, з'ясовуючи, яку ж країну вони обрали першою, я шукаю очима Максима. …А коли натикаюсь на його погляд — миттєво спалахую, транслюючи своє збентеження, яке можна помітити неозброєним оком. Таке враження, що він навіть не чує, що йому каже гарненька дівчина, яка на всю з ним фліртує, пританцьовуючи поруч. Максим п'є і дивиться лише на мене.