Розділ 6

Максим

— Вирішив залишитися сьогодні тверезим? — Карен простягає келих, на дні якого грає бурштиновим відтінком міцний напій. — Нічого не вийде, перед нашим весіллям усі мають бути п'яними від щастя.

— І в першу чергу ви з Тетяною, — ліниво мокаю губи у віскі. — Мені в понеділок здавати проект, потрібна ясна голова. Не дивись на мене так, знаю, що до понеділка ще два дні, але я взяв у звичку на вихідних підтягувати хвости.

— Максе, твоя працездатність мене вражає! Амбіції чи спроба втекти від чогось складнішого? — ми знайомі якихось три місяці, а він вже так чітко намацав мою проблему наче сто років мене знає. Ось тільки втекти від цього «складнішого» у мене не виходить… я намагався. Улюблена робота рятує мало, з коханками почуваюся некомфортно, опинившись в ліжку, намагаюся якнайшвидше закінчити, оргазми стали несмачними, втратили яскравість, навіть усмішки вродливих дівчат почали мене неабияк дратувати. Тому секс у своєму житті я поки що звів до мінімуму, пішовши з головою в розробку нових проектів, навісивши на двері, за якими товчуться думки про Яніну, величезний замок.

— Повір, друже, це ще не моя межа, я можу вичавити з себе набагато більше, — посміхаюся, намагаючись розслабитися. — Дивлюся, народу у вас сьогодні зібралося чимало.

— І це ще не всі приїхали, за двадцять хвилин підтягнуться ті, хто звик запізнюватися. Вже придивився собі якусь лялечку на вечір? - підморгує Карен, стріляючи очима в натовп. Вражаюсь його стосункам з його майбутньою дружиною і не розумію навіщо узаконювати вільний шлюб. Особисто я не зміг би дозволити своїй дружині ходити на побачення з іншими, на хріна тоді жити разом.

— Якраз в процесі, надто великий вибір, очі розбігаються, — теж вдаю, що шарю очима по величезній вітальні і раптом… моє серце завмирає, зривається зі своїх іржавих петель і летить униз, в моє особисте пекло, спочатку вкриваючись шаром криги, а потім пірнаючи прямо в полум'я. …ВОНА ТУТ.

Яніна прийшла разом з Дем'яном. Дивлюсь і очам своїм не вірю, хочеться кліпнути і розбачити цей міраж, намагаюся вдихнути на повні груди, але повітря встигло закристалізуватися навколо мене через вибух моїх почуттів, через те, що небо впало на плечі, намагаючись розчавити мене своїм тягарем. А ще мені хочеться здохнути ... ні, спочатку прибити Демона, мабуть, це бажання все ж таки сильніше. Застигаю від пекельного холоду, який повзе вздовж хребта і одночасно відчуваю, як у жилах закипає кров, як серце намагається виламати ребро, як скрегочуть мої стиснуті зуби. Дем’ян і Яніна разом… найгірший з усіх моїх кошмарів. Вона змінилася, поїдаю її жадібним поглядом, дико злюся і в той же час страшенно хочу до неї доторкнутися. Фігура стала жіночнішою, моя дівчинка розквітла, відростила волосся, навчилася тримати спину рівно.

Мій шок компенсує їхнє потрясіння, тому що вони теж не очікували мене тут побачити. От же ж сука-доля взяла і підставила підніжку. Бачу, як зблідла Яніна і як спалахнули недобрим попередженням очі Дем'яна. Тільки не треба сподіватись, що я звалю. Тепер мені ще більше хочеться залишитися і... напитися, милуючись її гарними ногами та профілем королеви.

— О, якраз вчасно. Максе, хочу познайомити тебе з моїм другом і його дівчиною, з якою я теж поки що не знайомий, — смикає мене Карен. Ти не знайомий, а от я навіть дуже добре її знаю, як і цього дурня. Якимсь неймовірними зусиллями натягую на обличчя зухвалу усмішку і підходжу до них разом з Кареном.

— Нас не треба знайомити! Ми вже давно… дружимо, — Демон риком обриває наміри Карена представити нас один одному. Погляд ковбоїв перед останньою дуеллю. Дем намагається розпиляти на частини мене своїм примруженим поглядом, а я намагаюся спопелити його своїм.

— Ну, привіт… голубки, — ціджу крізь зуби, продовжуючи дивитися на кращого друга. Їй поки що у вічі подивитися не можу, боюся тоді мене остаточно порве. Стою і борюся з дикою спокусою видати їй щось іронічне, дотепне, щоб вона зрозуміла, наскільки глибоко в моєму серці застряг ніж.

— Привіт, — видихає Яніна, намагаючись повернути контроль над своїми емоціями. Моя дівчинка розхвилювалася. Цікаво, моя дівчинка вже спить з моїм найкращим другом? Напевно спить, он як учепилася за його руку. — Добре виглядаєш, — додає, і ці слова були останньою шпилькою, яка проткнула мою броню. Починаю тупо сміятися і, нарешті, повертаю голову, щоб подивитись у вічі, які так часто мені снилися.

— Ти так вважаєш? Радий, що у тебе склалося таке враження.

— Надумаєш їй грубити... сильно пошкодуєш, — шипить Дем, граючи жовнами, так давно не бачилися, а він настільки мені не радий.

— А я не збираюся грубити твоїй дівчині. Я навіть розумію причини твого зухвалого тону, не кажучи вже про наміри, — кажу спокійним убивчим голосом.

— Хочеться зробити поправку — Яся моя наречена. І ні чорта ти не знаєш про мої наміри. Годі вже корчити з себе скривдженого принца. Вона навіть не твоя колишня. І твоїх порад, як і з ким нам жити — ми не потребуємо, — огризається Дем. Наречена? …Ну-ну.

— Заради бога, які поради? Друже, притиш агресію, тут люди зібралися порадіти за молодих. Вам теж моє вітаннячко, — градус напруги та наша інтонація змусили господаря вечірки тихенько від нас змитися.

— Ви закінчили? — голос Ясі тремтить, як і її губи, які вона намагається стиснути, губи ... чий смак та м’якість я досі пам'ятаю.

— Ми ще не розпочинали. Особливо з тобою, Яніно, — презентую їй свою нову диявольську посмішку роздертого серця. — Радий, що ти повернулася на літо. Згідно з нашим договором, зможеш розпочати роботу найближчими днями. У понеділок по обіді чекаю на тебе у себе в офісі.

— На хрін твій договір! Я тобі все виплачу, — Демона рве емоціями, розслабон йому точно сьогодні не світить. 

— Не вийде, бо пані Котик має свої принципи. Я ж правий? — Знову зустрічаюся з нею поглядом, відчувши, як вона встигла пірнути в мої очі ... приємне відчуття.