Розділ 4

Яніна

Дем'ян, легенько постукавши у двері, заходить до мене в спальню, не дочекавшись відповіді. На ньому тільки спортивки з низькою посадкою, дивлюся на його оголений шикарний торс — і мене миттєво накриває хвилею жару, складно не червоніти, коли від нього пре така сексуальність.

— Кажуть, коли чоловік приносить дівчині каву в ліжко – це романтично. Ні фіга подібного! Дуже не зручно пити каву, валяючись в ліжку, скажу я тобі, Ясочко. Краще на улюбленій кухні в компанії того, хто її для тебе зварив, — вимовляє, безсовісно мене розглядаючи. Я хоч і в піжамних шортах, але мої ноги відкриті для милування, та й майка дає свободу для чоловічої фантазії. Згадую наш вчорашній поцілунок і мене знову тягне в море чуттєвих емоцій. Як же цей чортяка все-таки класно цілується, м-м-м… слів не підібрати.

— Ти зварив для мене каву? Як мило. Зараз змушу себе піти почистити зуби і спущусь. А масло на хліб для мене намажеш? Хлібчик чорний. І сількою обов'язково трохи посипати, — посміхаюся, пробурмотівши сонним голосом, а в сірих очах Дема одразу ж спалахнули бісики-спокусники.

— Будь-яка забаганка для моєї принцеси. Будуть ще якісь побажання, поки я тримаю себе в руках?

— Ага. Я хотіла б з'їздити до мами на кілька днів, — під його пильним поглядом встаю з ліжка, поправляючи тоненьку шлейку на плечі. Дивлячись на цей мій рух, Дем нервово смикає кадиком.

— Познайомиш мене зі своєю мамою? Бо я хочу поїхати з тобою.

— А як же Муська?

— Я дружу з сусідами, — посміхається з викликом, радісно-дражливою усмішкою. Цей настирливий хлопець не прийме відмови, але мені й не хочеться відмовляти, з ним однозначно буде веселіше та приємніше.

— Упевнена, ти сто відсотків сподобаєшся моїй мамі.

Він зробив так, як я люблю. Подвійний американо, трохи вершків, чайна ложечка цукру та присолений чорний хліб з маслом. Цілую Дем’яна в щоку і сідаю на м'який кухонний диванчик, підклавши під себе одну ногу, вдома так сидіти можна, це в кафе потрібно корчити з себе культурну леді.

Поки я смакувала кавою, Дем встиг замовити квитки на потяг, вирішив, що так буде комфортніше, бо таки довго та напряжно торохтіти до Нікополя з Києва машиною. Мама доглядає свою двоюрідну тітку, наскільки я пам'ятаю там двокімнатна квартира і відразу постає питання, де ночуватимемо ми з Дем'яном. Тільки-но зібралася заїкнутися про це — як він, повернувшись з веранди, заявляє мені радісним голосом:

— На два дні забронював нам номер у готелі, щоб не завдавати незручностей твоїй мамі. До того ж я любитель якісних матраців. Сподіваюся, ти їй скажеш, що ми заручені?

— А ми заручені? — до горла підступає ком, по спині біжить холодок, якось це все спонтанно і незвично, якась тривожність ховається за завісою моїх відчуттів, думка, до якої я не хочу докопуватись.

— Так. Ти ж погодилася, що допоможеш мені, що вийдеш за мене, а отже тепер ти моя наречена.

— Ух ти… добре, я скажу мамі, що ти мій хлопець. Треба ж якось тебе представити, — соромлюся та ніяковію під його палким поглядом. Дем'ян вміє так дивитися, що в деякі моменти почуваєшся голою та притиснутою до стіни. Через кілька секунд він і справді згрібає мене в оберемок і цілує в губи, потім в шию. Притискає до себе так міцно, щоб я відчула, який він збуджений. Але до більш активних дій не переходить, хоча не знаю, наскільки його вистачить, бо я поки що не готова кохатися із ним, нехай навіть мені й подобаються його дотики та солодкі цілунки. Думаю, мудро не поспішати, краще насолодитися передчуттям.

Я попередила маму, що приїду не сама. Дем узяв нам квитки в купе, мені поступився нижньою полицею, а сам поліз нагору, я продрихла всю дорогу, він бідний насилу мене вранці розбудив. Трусив за плече – не допомогло, а от поцілунки змусили мене піднятися миттєво, незвично, коли хлопець виявляє свої почуття привселюдно.

— Уті-путі, досі як та незаймана колючка, і ти все ще затиснута, Яніночко. Начхати, що подумають. Думка інших не має грати для тебе визначальну роль, — тримаючись за руки, спускаємося у підземний перехід.

— Але наша сусідка по купе так на нас витріщалася, ніби я в неї шматок хліба відібрала, — намагаюся виправдатися.

— Ну, позаздрила тобі жінка трохи. Адже тебе такий красень цілував, — відповідає жартівливим тоном, але в його жарті сто відсотків правди, Дем себе любить і безмірно цінує. — А ще ти перша дівчина, з якою я завів серйозні стосунки, тому мене іноді так штирить і мої щирі пориви кидаються людям у вічі. Напевно, думають, що ми нестямно закохані один в одного. Ось тільки вдома доведеться постійно співати у караоке. Ти ж пам'ятаєш, у яких випадках я мрію осоромитися? — ще й підморгує з хитрим виглядом. Звісно я пам’ятаю, коли звабник у штанях стоїть і не падає.

— Не вигадуй, ти класно співаєш, з величезним задоволенням послухаю, — корчу йому кумедну мармизу.  

Зустріч з мамою тепла, радісна, зворушлива, зі сльозами на очах та щасливими посмішками. Мама стільки приготувала: і салатики, і млинці з різною начинкою, і курочку засмажила, наче ми з голодного краю. Ну, мама є мама, їй завжди хотілося нагодувати мене чимось смачненьким, а тим паче тепер із фінансами стало трохи легше. І звичайно ж їй сподобався Дем'ян, ну як цей сіроокий чортяка може не сподобатися, його навіть голуби та бабусі на лавці біля під’їзду оцінили.

— Ох, у таку лагідну усмішку важко не закохатися, — видала мама, дивлячись на нього.  

Пригощаємось, балакаємо, я ділюся враженнями, розповідаю, як мені жилося в Канаді, та раптом посеред розмови випадково помічаю нові сучасні батареї, кондиціонер та пластикові вікна замість старих дерев'яних рам. А мама ж навіть не заїкалася про ремонт, хоча я чітко пам'ятаю, як вона скаржилася, що лежача тітка погано переносить спеку, а минулого вересня спека була аномальною і бідна жінка страшенно мучилася, але й узимку було не легше через часте відключення опалення та щілин у вікнах, в січні вони навіть спали у теплих пальтах під двома ковдрами.