Яніна
— Яніно… ти мені потрібна, — голос Дем'яна о третій годині ночі звучить глухо, навіть по телефону я чую цей надрив, з яким болем він це зронив.
— Деме, що сталося? — Намагаючись не панікувати, вискакую в коридор, щоб не розбудити сусідку по кімнаті. — Ти потрапив у аварію? До лікарні? Щось з твоїми рідними?
— Я не можу про це говорити… не відчуваючи тебе поряд. Прошу… прилітай… дещо трапилося, — ніколи не чула, щоб у цього позитивного, життєрадісного хлопця був такий убитий голос.
— Першим же рейсом. Напишу, коли мене треба буде зустріти, — налякано бурмочу у відповідь. — Чекай на мене і не роби дурниць.
У мене майнула думка, що, можливо, щось трапилося з Максом і я ледве стрималася, щоб її не озвучити.
Про Яворівського ми не говорили майже рік, якщо точніше — десять місяців і три дні. Я з принципу не питала, а Дем'ян із принципу не порушував цієї теми, хоча спілкувалися ми регулярно. Окрім останніх трьох діб, не було й дня, щоб Дем'ян мені не подзвонив. Вже жити не можу без його жартів, якихось приколів, навіть без його голосу, але сьогодні... сьогодні цей голос мене дуже стривожив.
Мені фантастично щастить, бо хтось здав квиток, тому резервую собі останнє місце на літак до Києва на восьму ранку і якщо все буде нормально — зможу побачити Дем'яна вже за дев'ять з половиною годин.
— І чого б це я вовтузилася у таку рань? — бурчить Меган. — Ніно, скажи мені, будь ласка, якого фіга тобі не спиться? — Тут мене називають Ніною. Тут я зубрилка-відмінниця, яка, незважаючи на скромність та відлюдькуватість, примудрилася завести нових друзів і навіть накопичити трохи грошей, бо іноді я підробляю офіціанткою в студентському кафе. Тут до мене підкочує найпопулярніший на своєму курсі Стефан Таллі, який цього року закінчує універ. Тут друзям іноді вдається витягувати мене на вечірки, і я рідко згадую про Максима, який більше ніяким чином не озивався. Але якщо згадую… температура моїх спогадів стрімко зашкалює, мене кидає то в жар, то в холод, у мене починають тремтіти руки і щипає в носі від невиплаканих сліз. Мені все ще болить через те, що між нами сталося, його слова досі стирчать уламками в моєму дурному серці. Напевно, тому я так і не змогла поцілуватися зі Стефаном і маю досі нульовий досвід у сексуальних стосунках. Крім тієї ночі з Максом… так нічого і не було… не можу переступити через щось, що більше не має назви. Зате Дем'ян сто відсотків тишком-нишком радіє, що нікому не вдається затягнути мене в ліжко, бо коли я розповідала йому про хлопців, які виявляли до мене інтерес, про Стефана, з яким вже тричі сходила на побачення — я чітко чула в голосі Дема ревниві рикаючі нотки. Хоч він і жартує, що за фактом я досі стирчу в категорії «цнотливих колючок», бо одна єдина ніч не рахується, і щоразу цей чортяка не міг приховати свого полегшеного зітхання, коли я йому скаржилася, що з особистим життям у мене нічого не клеїться.
— Не спиться, бо збираю речі. Я лечу додому, Мегі. І в той же час подумки скиглю через те, що дуже сумуватиму.
— Стоп, а чого так спонтанно? Ти ж у серпні збиралася, а сьогодні лише червень і я не готова тебе відпускати! — Скуйовдивши свій рожевий чубчик, моя подруга миттєво спохмурніла. Навіть не віриться, що в перші дні ми з нею не могли порозумітися, ця хуліганка мене дико дратувала, зате потім… Тепер у мене таке відчуття, що я залишаю тут рідну сестру.
— Часу в запасі більше не залишилося, Дем'ян терміново кличе мене назад, у нього щось трапилося, вочевидь щось жахливе, і йому потрібна моя дружня підтримка.
— Ага, дружня… три рази! І вона досі на це ведеться, — хмикнувши, Меган вихопила з купи мого одягу мою улюблену майку. — Це я залишу собі на згадку. А я плекала сміливу надію, що красунчик Дем сам до тебе прилетить, і я зможу побачити його наживо. Ти йому розповідала, що він одного разу мені навіть у еротичному сні наснився після того, як я передивилася усі його фотки?
— Розповідала. Дем’ян просив переказати, що він дуже тобі співчуває, — усміхаюся, Мег теж вміє мене смішити.
Уявляю, яка б із них вийшла парочка — і вже не можу стримати дурнуватого хихикання.
— От паршивець! Сподіваюся, у нього все буде пучком і ти, нарешті, попадеш в полон його харизми. Сумуватиму і довбатиму тебе дзвінками. А може, навіть якось прилечу і підчеплю собі якогось українського мачо, — розкидає руки в сторони, щоб через секунду стиснути мене в обіймах.
Для мене ці десять місяців промчали не як одна мить, навпаки, вони ніби тяглися роками. Я змінилася. Життя за кордоном в оточенні нових людей, людей, які відрізняються менталітетом, звичками та поглядами на багато речей, вплинуло на мене доволі благотворно, я отримала колосальний досвід і ні краплі не шкодую, що тоді зважилася на цей крок. Я стала морально стійкою, я стала сильнішою, я повірила в себе, що дуже позначилося на моїй самооцінці. Тепер я точно знаю, що можу подобатися людям, можу бути бажаною для чоловіків. Більше я не сіра мишка, не закомплексована наївна дивачка. …Щоправда моє сексуальне життя стоїть на паузі, а отже, якийсь стрес так і залишився зі мною, маленький шрам від першого кохання поки не дає рухатися далі. Але з цим я також планую розібратися.
Незважаючи на раптову зміну планів, я навіть рада, що повернуся додому трохи раніше, бо мрію побачити маму, погостювати в неї кілька днів. І що гріха таїти… за Дем'яном я теж скучила. Тому, коли побачила його в аеропорту… перейшла на біг і… кинулася йому на шию, не приховуючи своєї щирої радості.
— Дем’яне… боже, як же мені приємно тебе обійняти! І ти зовсім не змінився! — бурмочу, поки його сильні руки міцно притискають мене до себе. Дем'ян задоволено гарчить, безсовісно мене тискаючи. — Тільки ось очі сумні, — відхиляюся і, не стримуючи ніжності, беру його обличчя у свої долоні, щоб ще раз зазирнути у ці сірі очі.
— Котику, ти тут і мені вже стало набагато легше, — він й справді усміхнувся, забрав мої руки від свого обличчя і знову притиснув мене до себе, щоб поцілувати ... спочатку в одну щоку, потім в іншу, а потім в губи… коротко і ніжно, без язика, але навіть від цього поцілунку по моїй шкірі розповзлося трепетне солодке тремтіння. Це навіть лякає… бо мені сподобалося. Вперше за десять місяців мене так пройняв дотик хлопця.
#242 в Сучасна проза
#1627 в Любовні романи
#795 в Сучасний любовний роман
зустріч через час, сильні почуття_дуже емоційно, різниця у віці_владний герой
Відредаговано: 29.09.2023