Я намалюю твої очі,
Зелені, яскраві і сумні.
А ще вони бувають сірі,
Як пелена серед ночі.
Вони глибокі і бездонні —
У них я просто потону.
Такі замріяні, дівочі…
Чому така жорстока ти?
А твоя посмішка грайлива,
Так наче зводить з розуму.
Твій флірт здається наче мрія,
І я біжу, ні, вже лечу…
І ось змінилось щось у хвилю —
Тепер ти дикий океан.
І твої очі наче хвилі,
Затягують у свій дурман.
Прошу, залиш мене в спокої,
Не будораж душі вогонь.
Та де там… все вже полихає,
Захоплен я у твій полон.
І все минає і проходить,
А твоя магія ще ні…
Я одурманений тобою,
Зроби хоч щось, но не мовчи!…
Ніч згасла, свічі погоріли,
Щось десь наснилося вночі,
І очі ясні, як граніти,
Ще довго в пам’яті вони…
25.09.2026
Bibik Iryna

Відредаговано: 16.10.2026