Хмм…

Вигадаю тебе

І знову ти і знову я, і знову осінь золота…
І знов летить яскраве листя,
Як обіцянки, мрій здійсниться…
І вітерець колише пасми.

І ніжно розвиває їх,
Шуршить листва, як спів прекрасний:
Це неймовірна, світла мить.
З тобою осінь шаленію,

Даруєш красоту душі.
І навіть кава на скамійці
Смакує тут як лакшері.

Пройдусь по мокрому бульвару

І зазирну у глибину…
Можливо, тут ми вже гуляли,
Можливо, тут я потану…

Під час осіннього мовчання

Я пригадаю зустріч ту.
А може, то мені приснилось,
А може, просто я в бреду…

Нехай це вигадка уяви,

Я проживу її сама
І уявлю, як шаленіли
Від пʼянкого того вина.

А ще згадаю поцілунки,

Які я вигадала вмить,
І дотики, як залаштунком
Згорає пристрасть у пітьмі.
І все це було наче з нами,

Насправді це лише обман.
Приходить, коли я засинаю.
Я хочу бачить сон — дурман.

09.09.2026

Bibik Iryna

Подобається

#712 в Різне
#91 в Поезія

Відредаговано: 23.09.2026