Хмм…

Одержимість

Я горю, згораю, таю,
Дай почути подих твій.
Твоє серце окриляє,
Чую жар твоїх вітрил.

І ті дотики уносять
Десь на небо, в височить.
Що з тобою — я не знаю,
Ти палаєш, наче грім…

Не дивись ти так нестерпно —
Це лякає, подих твій…
Наче демон оселився,
Наче звір в тобі ожив…

Кожна мить і кожне слово,
Кожен подих, дотик — зник…
Є лиш ти і весь цей простір,
Розчинились в одну мить…

Цей пожар як одержимість —
Справа голоду і лють.
Чи то серце так палає,
Чи то базовий салют?

Все змішалось воєдино,
І пожар не затушить.
Спрага вимагає сили,
Голод поїдає суть.

І в огні горять стихії,
Попіл майже вже на дні.
Чи то одержимість тіла,
Чи кохання на межі?

04.09.2026
Bibik Iryna

Подобається

#723 в Різне
#93 в Поезія

Відредаговано: 19.09.2026