Я не пишу і ти не пишеш
— між нами прірва і туман,
Між нами сотні кілометрів,
а може, пристрасний обман.
А може, це лише надії,
а може, айсберг той в тиші?
Але це якось нам світило
на тихих берегах душі.
Спочатку це лише розмова,
а потім пьянкий океан,
Насправді це лише промова
про сум, про ніжність та дурман…
А може, це лише початок
чи це кінець без вороття?
Ілюзія, примара, тіні?
Та де ж той вогник каяття?
А може, вигадка весняна,
Яку чекала просто так.
А може, це лише світанок
чи сон нічний, згорівший в такт,
Але пробудження жорстоке
не окрилює, не несе,
Воно дарує смак дурману,
який розказує своє.
Тож що це було ?
— я не знаю… чи сон, примара чи буття,
Але закінчилось так швидко,
як шах і мат того гравця…
25.08.2026
Bibik Iryna
Відредаговано: 29.08.2026