Хмм…

Хвилинка відвертості

Давай с тобою я начистоту:

чого боюся найсильніше?

Чого б я не пробачила й кому
І що мене так в людях бісить?

Зовсім недавно я боялась висоти

і літаками намагалась не літати,
А потім полетіла в Грецію,

де професійність пілотів навчила не боятись.

Тепер позаду страх, і вже лечу,

і можна далі мріяти, блукати…,
Писати про омріяні світи

і просто цю красу спостерігати.

Я б не пробачила холодність рук,
Байдужість і брехню,

і відсторонене обличчя,

а також холод уст, очей, брехню, брехню ….

Я ж розумію, що ніщо не вічне…

Не страшно те, що хтось там розлюбив.
Так, так… звичайно, і таке буває.
Ми не святі, жива душа горить,

Страшніш брехня на Алторі, яка вбиває.

Я не люблю людей,

в яких все про бабло,
Про тачки, і про все матеріальне.
Стабільність — плюс,

але ж оце добро :

не подарує мить блаженства існування…

Воно не дасть тепло очей

і ніжність уст,

не подарує пристрасть, де її не має.
За гроші можно майже все купить,

но не здоровʼя, та в любові то програє…

Я не люблю плітки і заздрість,

коли є, коли рахують чужі гроші й долі.
У кожного воно своє,

чуже — не зрозуміємо чужої волі…

Не треба осуду, бо самі ми не святі,
Свій нос, авжеж, ми любимо встромити.
Але простіше треба просто жить,
Навчитись бачити красу в буденній тиші…

20.08.2026

Подобається

#453 в Різне
#26 в Поезія

Відредаговано: 29.08.2026