Хмм…

Бріз

Море, шепіт, шум прибоя
і медляк в нічній тиші.
Під закат ми ще гуляли,
а в ночі сюди прийшли.

Пісок сиплеться в долонях,
як пісочні ті часи.
Чи то час він відрахує,
чи поскаржиться в ночі?

Рухи танцю, пристрасть,

дотик, обіцянки при луні.
І нічого не існує —
тільки поруч я і ти…

Тихо шепотіли губи
і шукали каяття:
«Ти ніколи не забудеш?»
— Не забуду, не твоя…

Дві людини, наче вогник,
запалали на піску.
І ніщо вже не зупинить
ту шалену їх тоску.

Ніч для них — як той наркотик,
допивай його до дна…
Завтра новий день і зранку
все, як завжди, каяття…

То доп’ємо до останку
цей божественний дурман.
І ніхто нас не побачить…
Знов між нами цей обман…

19.08.2026

Подобається

#453 в Різне
#26 в Поезія

Відредаговано: 29.08.2026