Хмм…
Незнайомець
Я кохав… вона мовчала
і сміялась мені вслід.
Я пішов — вона згадала,
написала: hi, привіт…
Чи то було вже запізно,
чи то вчасно, я не знав,
але я за нею скучив
і так само привітав.
Були довгії розмови,
ми сміялись в тишії,
але потім ми зустрілись,
йшли по зморщеній листві…
Тихо дощик ледве капав,
шум прибою заважав.
Ми дивились довго в очі,
кожен там своє шукав…
Ми зустрілись надто пізно,
щоб і далі йти вперед,
але зустріч цю навмисно
не змогли звісти на нєт…
Стук годинника тихенько
відбивав суворий ритм
і нагадував безжально,
що спливає часу мить.
Тихі тіні на підлозі,
як шалений океан,
не приборкані стихії
розчинились, як дурман.
Поки вогники каміна
танцювали ритм вогню,
ми забулись і віддались
пристрасті, в якій тону…
Все скінчилось… надто пізно…
смак вина вже терпкий став.
І вулкан наче погаснув…
я спішила… ти ще спав…
Все закінчилось миттєво,
чи то тільки почалось?
Відповідь на це питання
відкладала знов і знов…
Смачна кава охолола,
Ти тихенько щось бурчав…
Прощавай, мій незнайомець,
спи спокійно… не шукай….
16.08.2026
Bibik Iryna
Відредаговано: 29.08.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
