Розділ 4

Тарас майже весь день провів біля Олени. Вона ніби відчувала, що хлопець щось приховує, та не хотіла його відпускати. Дівчина почувала себе добре, проте лікар ще залишив її на добу під наглядом.

О шістнадцятій годині прийшла сестра медична, щоб зробити укол. Тоді ж Олена все ж таки вирішила відпустити коханого додому. Але Тарас не поїхав додому, ввівши у навігатор відповідну адресу, спрямував авто у потрібному напрямку. За годину хлопець дістався пункту призначення. Це була старенька хатинка, край маленького селища.  Тарас уже був готовий постукати у двері, як вони самі відчинились, а з середини будинку почувся м’який, але хриплий голос: «Заходь, я чекала на тебе».

Хлопчина сміливо переступив поріг та пішов на голос. Перед ним постала стара сива жінка. Вона була настільки худа, що кожна її кісточка виднілась з під тонкої зморшкуватої шкіри.

— Я хочу взнати про Ксе…

— Не смій! — закричала бабця. — У моєму домі заборонено промовляти ЙОГО ім’я. Сідай, спочатку розповіси навіщо тобі це.

— Я… — запнувся Тарас, але потім вирішив розповісти правду. З ким ще поділитись цим жахом, як не зі старою у якої двері самі відчиняються. Хлопець розповів усе: і про пропозицію, і про кошмар, і про перстень на руці коханої. Він намагався не пропустити ні найменшої деталі, проте уникав називати чародія на ім’я.

— Тьху ти! — зле сплюнула жінка, коли дослухала розповідь до кінця. — Знали відьми, що колись знайдеться дурень, що ЙОГО пробудить, тому й передали знання своїм нащадкам. Скажи, телепню, чого тебе туди понесло? А ще й пропозицію дівчині там вирішив зробити, недоумок.

Жінка злилась і лаяла хлопця усіма відомими й невідомими йому бранними словами. Коли ж все-таки словниковий запас старенької почав вичерпуватись, вона заспокоїлась.

— Ну що зроблено, те зроблено, — зітхнула вона. — Розповім усе, що знаю. Відповівши «Так» на твою пропозицію біля ЙОГО статуї, Олена твоя ніби ЙОМУ згоду дала. Цим самим ви пробудили ЙОГО. Благо, що не повністю. Сила чародія прокидається тільки уночі. Цим і викликані твої видіння — відчуваєш ЙОГО присутність. Набере силу свою, коли дівчина добровільно дозволить ЙОМУ вирвати своє серце.

— А якщо не дозволить? — з надією перебив стару Тарас.

— Дозволить, — скрутно закивала жінка головою. — Вона уже у полоні ЙОГО чарів. Як ти думаєш, хто вручив їй перстень? — вона не чекала від нього відповіді, просто продовжувала: — З кожною наступною ніччю ЙОГО сила зростає, разом з його впливом на дівчину. Перстень з карбонадо(1) — магічний. ВІН зачаклував у ньому капельку своєї крові та екстракт конвалії. Кров зв’язує власницю з чародієм, а рослина впливає на серце — лікує та заспокоює(у перші дні), а потім сповільнює його. Протягом десяти днів дівчина перетвориться на безвольну ляльку у ЙОГО руках. ПРОТЯГОМ, —  повторила старенька, виділяючи саме це слово. —  це може відбутися як на десятий день, так і сьогодні-завтра.

Чим довше слухав хлопець прародичку відьом, тим біліше ставало його обличчя, тим сильніше стискалось його серце. Було відчуття, що от-от він провалиться в забуття.

— Я можу якось цьому зарадити?

— П’ятнадцять відьом пожертвували життям, щоб заточити чорного мага у постамент, а ти, хлопчисько, хочеш ЙОМУ протистояти? — вона моторошно засміялась, але побачивши розгубленість хлопця заспокоїлась. І вже співчутливо сказала: — Ох і натворив ти справ. Накликав біду на весь людський рід. Конвалія допоможе.

— Ви ж казали, що за допомогою неї, він впливає на серця дівчат.

— Так, казала. Але конвалія — це не тільки ЙОГО зброя, а ще поги…

Та жінка не встигла договорити — у Тараса задзвонив телефон. Побачивши на екрані «Вікторія Олександрівна», не роздумуючи підняв слухавку.

— Олена пропала, — плакала жінка. —  Ніхто з персоналу не бачив, як вона пішла. Телефон та речі на місці. Вона навіть не одяглась, а надворі вже ніч.

— Уже виїжджаю, —  кинув слухавку та додав: —  Знайду Олену та приїду. Ми ще поговоримо.

—  Не поговоримо, —  промовила у спину хлопцеві стара. Та він її уже не чув, гнаний передчуттям чогось страшного. А у повітрі знову запахло конваліями…

(1) Карбонадо — алмаз чорного кольору.