Замість прологу

Жодну з частин цієї книги не можна копіювати, перекладати або відтворювати у будь-якій формі без письмового дозволу автора.

Соломія прокинулася від звуку чергового сповіщення на мобільному. У її Інстаграм аккаунт додався ще один фоловер. Добре, що хоч вимкнула сповіщення про коментарі, вподобайки та дірект, а то би взагалі не спала. Ще один! Такими темпами до кінця місяця наберуться перші сто тисяч підписників. Дівчина дуже пишалася цим фактом, адже три роки плідної праці над контентом стали нарешті приносити свої плоди. Ще зовсім недавно їхня з Миколою україномовна сторінка «Сміх та й годі» майже не мала поціновувачів. Головним матеріалом були короткі відеоролики, які Соломія знімала зі своїм хлопцем. Побутові сценки, пародії на відомих людей, несподівані розіграші незнайомців – все це користувалося популярністю серед близьких та друзів, які стали першими підписниками творчого тандему. Пара завжди намагалася бути «у тренді», й тому поступово їхня аудиторія розширювалася. Проте шаленої популярності до недавнього часу в дуету не було. Коли ж вони зробили пародію на відому зірку шоу-бізнесу, їхнім контентом зацікавилися, і кількість підписників почала рости з кожним днем. Стали надходити пропозиції від різних рекламодавців. Й нарешті з’явилися перші заробітки!

Ще одне сповіщення – 99 950 підписників! Дзвінок мобільного.

– Ти це бачила, Солю?!! – почувся у слухавці схвильований голос Миколи.

– Та бачила, бачила. Не кричи ти так. Я щойно прокинулася, – дівчина солодко потягнулася у ліжку.

– Всього п’ятдесят підписників і візьмемо нову висоту! Ти знаєш, що це означає? – ніяк не міг угамуватись хлопець.

– І що ж це означає, коханий? – Соломія вже встала з ліжка і, притуливши телефон до вуха, оглядалася у пошуках домашніх капців.

– А це означає, кохана, – передражнив свою дівчину Микола, – що запрошення на щорічну Інстаграм-вечірку в нас у кишені! Лише уяви собі – ми з тобою в оточенні справжніх Інтернет-зірок…

– От уже й зірок, – невдоволено мовила Соля, яка вже знайшла капці, і тепер чимчикувала на кухню. – Звичайні модельки, які лише і вміють що сідницями на усіх фото світити. Не розумію твого ентузіазму… Хоча ні, розумію…

– Ой, ну тільки не починай… – у голосі хлопця почулися образливі нотки. – Ти ж знаєш, що мені нікого, окрім тебе, не потрібно. Та і сіднички у тебе теж нічого.

Остання фраза була явною брехнею, що ще більше розізлило Солю. Ну не вміє її хлопець брехати!

Соломія була, як кажуть, сірою мишкою. Середнього зросту, сіруватий колір волосся, яке вона ніколи не фарбувала, невеличкий кирпатий носик, невиразні риси обличчя, сіро-зелені очі та ледь помітні ямочки. Взагалом, нічого особливого. Така, як усі. У свої двадцять два роки дівчина мала диплом філолога, власну однокімнатну квартирку, що залишилася їй після смерті бабусі та декілька невдалих стосунків. З Миколою вони познайомилися ще в університеті. Хлопець вчився на паралельному курсі на технолога і, здавалося, не виявляв жодного інтересу до дівчини. Аж поки їх обох не взяли в університетську команду КВК, де їм чомусь весь час доводилося грати закохану пару. Потім ці номери переросли у щось більше. А саме у стабільні трирічні стосунки та творчий дует. Ось тут і з’явилася ідея створити сторінку в Інстаграмі та розвивати тим самим свою творчість.

Микола, на відміну від своєї «половинки» – був душею компанії та мав репутацію ловеласа. Високий, чорнявий, із грайливими вогниками в карих очах та ніби насмішкуватим виразом обличчя, він ніколи не залишав байдужими представниць протилежної статі. Саме його контраст з подекуди незграбною і нічим не виразною Соломією і став візитною карткою їхнього «успіху». Проте, коли пара дійсно почала зустрічатися, повірити в щирість цих стосунків не міг ніхто. Однокурсниці дивувалися, як такий красень міг вибрати з поміж усіх таку «сіру мишу». Навіть Миколині друзі часто запитували його, коли вже вони розкриють свій головний розіграш. Той лише віджартовувався.

У Соломії був дар – вона завжди уміла підняти настрій, розповісти щось настільки смішне, що змушувало співбесідника відразу забути про всі свої проблеми й турботи та сміятися від душі. Вихована на «Камеді Клабі», стендапі, КВК, «Лізі сміху» та інших гумористичних передачах, які щоденно переглядала запоєм, вона пам’ятала ледь не усі жарти, колись нею почуті. Щоразу, коли це було необхідно, вона вивуджувала зі своєї пам’яті чергову смішну історію чи вдалий анекдот. А вроджений артистичний талант та неповторна міміка обличчя дозволяли так «програти» все, про що вона розповідала, що друзі по команді стали називати її Кері, на честь Джима Керрі.

– Солю, чого мовчиш? – пауза в їхній розмові надто затягнулася і Микола відчув, що його кохана образилася.

– Я не мовчу, а шукаю пульт від телевізора, – Соля крутилася на кухні у пошуках чорного прямокутника, який зв’язував її із реальністю.

– Знову ти зі своїми новинами? – буркнув хлопець. – Чому б не починати день із позитива? Обов’язково набиратися цього бруду, щойно прокинувшись?

Соломія слухала у пів вуха, бо пульт вже знайшовся і її улюблена дикторка із серйозним обличчям повідомляла якусь новину. Увага дівчини була прикута до повідомлення внизу екрану: «Зниклі зірки Інстаграму».

– Ау!!! Ти що там заснула?

– Не кричи, я тебе чую! Краще увімкни «1+1», – сказавши це, Соля збільшила на телевізорі гучність та прислухалась.