Глава 25 (2) від 25.10

Вони ще трохи погуляли по доріжках і сіли на лаву.

– Міро, завтра по обіді не плануй, будь ласка, жодних справ, – попросив (не наказав!) Рікдар.

– Та я нічого конкретного робити і не збиралася… – відповіла вона. – Хіба що по господарству допомогти чи книгу почитати. А що буде завтра?

– Тобі треба сходити на Озеро Зцілення.

– А ти? – питання вирвалося швидше, ніж Міра встигла подумати. – Ой, вибач, це не моя справа.

«Жах! Я його допитую, ніби підозріла та сварлива дружина!»

Чоловік усміхнувся і якось дивно подивився:

– Не бійся. Ройс і Кайлар підуть з вами і зможуть захистити, якщо що. А я вирушу на копальню з талеітом і перевірю, як там справи.

– Ти сказав  «з вами»? – зауважила вона. – А хто ж іще буде?

– Заліна та Циріна, одні з найсильніших жінок клану, – врадував Рік, – вони теж зможуть допомогти. З кимось менш сильним я б тебе не відпустив.

«Сильні, значить? Ось чому ці дівчата поводяться так зарозуміло».

Але було приємно, що «вовк» за неї хвилюється та дає найкращих охоронців. Хоча найкращим був би, звичайно ж, він сам.

– А присутність цих «вовчиць»... ем, дівчат обов'язкова? – Мірана все ж таки спробувала позбутися зарозумілих красунь.

Ще один дивний погляд, перевертень ніби намагався щось прочитати на її обличчі.

– Тобі неприємна їхня компанія? Вибач, але майбутній ритуал повинні проводити суто жінки. Чоловікам туди ходу немає, тож хлопці йдуть тільки для охорони і чекатимуть осторонь, – пояснив ватажок. – Матусі треба залишатися в замку (ми завжди маємо бути готовими до раптового нападу), а Таліла для подібного ще маленька.

«І нічого не маленька!» – хотілося заперечити Мірі, але вона чудово розуміла, що багато чого про перевертнів та їхні порядки не знає, а тому коментувати не стала.

– Ну гаразд, – вона приречено кивнула. – Сподіваюся, вони мене там не втоплять.

– Ти вже зрозуміла, правда? – усміхнувся він, але якось невесело. – Весь їхній вигляд і те, що вони постійно допомагають матері…

– Це щоб тебе заграбастати, – заявила вона прямо, – і підлизатися до неї?

«Міро, що ти верзеш?! Замовкни! Не поводься так, ніби маєш на це право!»

– Не зовсім, – ватажок, здається, не образився. – Тут все набагато складніше. Скажімо так… Їм потрібний не я, а те, що можна отримати поряд зі мною.

– Тобто влада та сила?

Хто б сумнівався, що привабливі особи полюватимуть за ще більш привабливим чоловіком, але за Ріка все одно було прикро. Він же такий чудовий, а їм від нього потрібні лише гроші та життєвий комфорт?

– Саме так! Я про це чудово знаю, тому ігнорую подібні спроби. Але… – він замислився. – У нас усе дещо складніше, ніж у людей (я тобі пізніше розповім детальніше), тому до твоєї появи вони вважали, що мають якісь шанси, а тепер…

– Тепер...?

– Тепер я маю тебе.