Глава 24 (2) від 21.10

Поки Мірана тривожилася невеселими думами, перевертні в такому ж невеселому настрої потяглися на вечерю. Мисливці знову врадували свіжою дичиною, що хоч якось підняло настрій і дозволило завершити вечір не на сумній ноті. Міра поступово знайомилася з мешканцями замку, тому деяких уже знала не тільки в обличчя, а й на ім'я, особливо хлопців із патруля і тих, хто не ходив у патруль, а працював у лабораторії.

За час лісових прогулянок та експериментів у Мірани назріло одне питання. Вона не хотіла ставити під сумнів розумність дій ватажка, але мовчати більше не могла.

– Рікдаре, – обережно почала Міра, коли він вів її на вечірню прогулянку садом, – я все намагаюся зрозуміти…

– Що саме?

– Чому ми ходимо в патруль вдень, якщо точно знаємо, що пастки розкидають уночі? Адже можна організувати спеціальний загін, який причаїться, а потім спіймає зловмисників на місці злочину. Тоді ми їх допитаємо – і не треба буде розгадувати таємницю пасток. Але… мені просто так подумалося, – відразу додала вона. – Напевно, все набагато складніше.

– Так, все складніше, – кивнув ватажок і сів поруч із нею на лавку. – Я не дарма тоді запропонував тобі просканувати туман магічним зором. У нього є одна цікава і неприємна властивість. Вдень він просто заважає орієнтуватися і сприяє тому, що звірі потрапляють у пастки. А от уночі…

– Що? – затамувавши подих, спитала Мірана.

«Невже все так страшно?»

– Вночі він тягне магічну силу, – підтвердив він її припущення. – Не знаю, з чим пов'язана така різниця, можливо, сонячне світло зупиняє шкідливий вплив. Тому я заборонив своїм хлопцям ходити в ліс після заходу сонця. Ми нещодавно заключи торговельну угоду з людьми, хлопці тоді ночували в людських землях і з'ясували цікавий факт: що далі туман від замку, то менше шкоди завдає. Тобто удар спрямований саме на нас.

«Так от чому ночівля у тумані практично не позначилася на моєму резерві! Я тоді була надто далеко від замку».

– Невже нічого не можна зробити? – у неї серце защеміло, коли зрозуміла, в якій небезпеці знаходиться Рік і вся його зграя.

– Ми зробили пару спроб влаштувати нічну засідку, але вже через півгодини хлопці поверталися висмоктаними практично вщент, тільки амулети з талеітом і рятували їх від виснаження, – з гіркотою промовив ватажок. – Навколо замку та прилеглих територій, у тому числі й копалень, встановлений потужний захисний бар'єр, який можливий завдяки запасам талеіту. Але ліс – зовсім інша справа, там надто велика територія, – зітхнув він. – Загалом, тут ми перебуваємо у безпеці, намагаємося розібратися хоча б із наслідками вторгнення та поступово з'ясовуємо його причину. Вибач, що тобі довелося у все це вплутатися. Якби міг, я би позбавив тебе зайвого ризику.

– Якби не було цього туману, ми взагалі могли би і не зустрітися, – заперечила Міра. – Тож я… ні про що не шкодую.