Глава 23 (2) від 15.10

– Мати мені натякнула, що прибирання сьогодні пройшло на славу, – шепнув їй Рікдар, коли вони йшли до лабораторії.

Щоразу, коли його тепле дихання торкалося її щік чи шиї, по тілу Мірани проходила хвиля мурашок. От і зараз вона дещо зіщулилася і спробувала приховати радість від того, що «вовк» оцінив її зусилля.

– Якщо чесно, то мені сподобалося, – зізналася Міра. – Давно я стільки не магічила за фахом.

– Тільки не перевантажуй себе, гаразд? Тобі ще в лабораторії з нами сидіти, а завтра лісом ходити.

Почути від чоловіка подібні слова було дуже приємно. Частіше чоловіки скидають усю домашню роботу на жінок, а потім ще й поганяють, мовляв, «Ну і що, що ти весь день біля печі стояла? Тепер за дитиною догляди та дім прибери».

– Ріку! – покликав Ройс, який квапливо йшов, щоб їх наздогнати. – Повернулися хлопці, яких ти посилав у Таміс.

Серце Міри пропустило удар.

«Батьку!»

Рікдар відклав похід у лабораторію і подався до кабінету. Поруч знаходилася й бібліотека, тому ватажок планував запропонувати Мірі погортати книги, тоді як сам спілкуватиметься з підопічними. Але глянувши на стурбоване обличчя дівчини, зрозумів, що не має права змушувати її нудитися в очікуванні, тому покликав гостю із собою.

– Ти теж зможеш з ними поговорити, але намагайся тримати себе в руках, гаразд? – м'яко наставляв він. – Що б вони не сказали, реагуй максимально спокійно, не показуй емоцій. Якщо захочеш поплакати, зробиш це, коли вони підуть. Домовились?

– Я намагатимусь, – схвильовано кивнула вона.

Новини були нерадісні. Ні, поганого нічого не трапилося, але й гарного теж. Найкраще вилазку братів-слідопитів можна охарактеризувати словом «ніяка».

– Що означає «його там і не було»? – уточнив Рік.

– Саме це й означає, – відповів Ран, старший із братів.

– Рендальфа Артекса знає багато хто: він неодноразово бував у Тамісі, щоб поповнити поріділі запаси. Але востаннє його там бачили десь півроку тому, – повідомив Шан, середній брат.

– Може, хтось просто приховав його присутність? – висунув припущення ватажок і кинув погляд на Міру.

Дівчина поводилася спокійно (напевно, накинула заспокійливі чари), але її нижня губка була закушена, а пальці надто сильно стискали сукню. Ні, він не шкодував, що дозволив їй бути присутньою при розмові, нехай сама все почує. Це набагато краще, ніж дізнатися про важливу інформацію з чужих вуст.