Глава 22 (3) від 11.10

– Ну… я… – Міра зніяковіла. – Я збиралася, правда, але...

– Почуваєшся ніяково, бо треба цілувати туди, де були мої губи? – проникливо спитав він.

«Навіщо випитуєш, якщо і сам знаєш відповідь?!»

Кров до щок прилила з новою силою.

– Трошки… – зізналася чесно.

– Тоді використовуй заклинання призову, – запропонував «вовк». – Воно діє на меншій відстані, але на більшу частину замку його вистачає. Насамкінець потрібно просто назвати ім'я того, з ким хочеш зв'язатися, і він прийде. Можеш потренуватися, наприклад, на Талілі.

Заклинання виявилося нескладним, але виникло одне резонне питання. І Міра його поставила, не стала мовчати і додумувати:

– Навіщо тоді цілувати мітку?

– Мітка – це зв'язок між нами двома, – і голос такий чарівний. – Поки вона на тобі, я прийду, де б ти не була, – а тепер і очі надто яскраво мерехтять. – Навіть якщо будеш дуже далеко або виникнуть перебої з магією і не вийде використати заклинання, я почую і відчую, розумієш?

– Р-розумію, – видихнула зачаровано, а потім відважила собі уявний запотиличник і оновила заспокійливі чари.

Рікдар трохи помовчав, але було видно, що він хоче щось сказати і, мабуть, добирає відповідні слова.

– Скажи, а тобі подобається ходити з нами лісом? – нарешті спитав він. – Може, хочеш зайнятися чимось усередині замку?

«Це він так намагається виявити турботу про мої втомлені ноги? Чи переймається через учорашній напад?»

– У замку я можу і по обіді побути, а такі прогулянки… ем… заряджають енергією, – відповіла Міра. – Я потихеньку отримую все більше і більше впевненості й починаю відчувати ліс. Плюс намагаюся намацати та відчути капкани. Думаю, це чудове тренування моїх здібностей, щоб не запліснявіти в бездіяльності.

«І прекрасна можливість довше і частіше бути поруч із тобою», – додала подумки, а потім сама злякалася цих думок, які, здавалося, поступово ставали нав'язливою ідеєю.

На щастя, цього разу рейд лісом пройшов відносно спокійно та приніс чергову порцію пасток, і ватажок знову відправив кількох перевертнів на полювання. Ноги у Міри гули набагато менше: здається, вона пристосувалася до цих променадів. Процес пошуку капканів був, звичайно, захоплюючим, але не менш захоплюючою була змога провести кілька годин за руку з Рікдаром (він від самого початку заволодів її долонькою і не відпускав, поки вони не дісталися огорожі замку). Коли Мірана поїде, їй дуже не вистачатиме цих прогулянок.