Глава 20 (3) від 03.10 (2)

Але запитала дівчина дещо про інше:

– Тут щось трапилося? Чому цей край став таким… безплідним?

Рік подивився на неї сумно.

– Ти маєш рацію, пустка не завжди була такою. Раніше тут були родючі землі Зеленолісся, багаті на дичину. Але під час однієї з воєн із рандарцями їх темні маги прокляли цю місцевість.

«Так і знала, річ у темній магії!»

– Може, варто поставити очищувальні артефакти? – запропонувала вона. – Тоді прокляття може піти. Батько працював над створенням подібних, але поки що не довів справу до кінця. Якщо продовжити дослідження, є шанс отримати унікальний прилад, який буде корисним для багатьох.

– І чому ж такий великий артефактор жив у злиднях? – здивувався ватажок. – Якщо він настільки гарний фахівець, то чому не купався в золоті?

У цьому питанні Мірана вирішила бути відвертою. Рікдар розповідає їй про секрети рідного клану, то чому вона не повинна зробити для нього те саме?!

– У молоді роки в тата був друг, який чимось прогнівив королівську родину. Самого друга та його близьких заслали до провінції, де вони мали маєток, а його родовий замок передали далеким родичам (добре, що хоч залишили в сім'ї, а не конфіскували). Мій батько за дружбу з опальним аристократом теж зазнав гонінь, – зізналася Міра. – Зі столиці його не вигнали, але навісили низку заборон і постійно тримали під наглядом. У таких умовах створювати якісь серйозні винаходи було дуже ризиковано, тож тато працював уривками і, звичайно ж, таємно. А офіційно в нашій крамниці було багато всякої корисної, але не надто небезпечної всячини: артефактів для відводу очей, захисних, охоронних, тих, які відганяють гризунів та інших…

– Так от у чому справа! Не здивуюсь, якщо його зникнення пов'язане з подібними забороненими дослідженнями, – резонно припустив Рікдар. – Можливо, він працював над одним із артефактів, а Таємна служба якимось чином про це дізналася і пішла по сліду.

– Так, я теж про це подумала, – погодилася вона і відсунулася подалі від однієї з пасток, до якої наблизилась у запалі розмови. – Він не розповідав мені нічого конкретного, а я особливо і не влазила до його справ.

– Даремно не влазила. Нині хоч щось знала б.

– Або мучилась у катівнях, – заперечила Міра. – Маг-менталіст мене тому й відпустив, що нічого важливого не знала.