Глава 19 (2) від 30.09 (1)

Кров у цієї погані була чорна і в'язка, як смола. Ватажок не втомлювався відпльовуватися, а потім набув людського вигляду і почав палити по них магією, його приклад наслідувала зграя. Міра здригалася при кожній атаці, серце билося, мабуть, десь у горлі, а ноги відмовлялися тримати.

– Треба швидше закінчувати, бо щось мені недобре, – процідив Рік і добив чергову тварюку.

«Зайчат» ставало дедалі менше, доки залишився один. Його хотіли взяти живцем, але не вийшло. Коли звірюга зрозуміла, що приречена, сама роздерла собі горло і розвіялася чорним димом.

– Так, хлопці, хто пробував їхню кров? – спитав Ройс, накидаючи на побратимів бар'єр, щоб уникнути раптової атаки. – Всі сюди.

Рікдар і ще кілька перевертнів підійшли, і справи у них були погані: під очима залягли чорні кола, обличчя змарніли. Ватажок став виглядати якимось чужим, у Міри навіть серце защеміло.

– Їхня кров заражена, – холодіючи, зрозуміла вона. – Потрібно терміново очистити, бо до замку можуть не дожити. Ну що за звичка брати всяку гидоту до рота?! – пробурчала беззлобно, хоч у душі зараз кричала і плакала.

– Так, у кого все нормально, заліковують рани постраждалим, – хрипким голосом розпорядився Рік, у якого теж було кілька подряпин, які зараз сочилися чомусь не червоним, а темно-коричневим. – Чи зможеш щось зробити з цією заразою? – він стомлено повернувся до Міри.

Боги, та на ньому вже обличчя немає! Паніка, що майже поглинула в головою, була зупинена заспокійливими заклинаннями, розум прояснився, і думати стало легше. У хлопців заражена кров, зараза – це той самий бруд, кров – та сама вода, а вже зробити воду чистою Міра точно зуміє, п'ять років в академії цим займалася. Вона стиснула амулет із талеітом і потягла з нього сили, паралельно намагаючись дотягнутися до рідини в організмі постраждалих.