Глава 17 (2) від 19.09

– Знову не вийшло, – нарешті сказав він. – Розвіялося без сліду. Тепер це просто непотрібний шматок металу.

– Ти намагався зламати захист? – діловим тоном поцікавилася вона.

– Так, це найперевіреніший спосіб.

«Еге ж, суто чоловічий підхід. І чому, цікаво, тут нема жінок? Вони їх занадто бережуть і бояться наражати на небезпеку?»

– А якщо…

– О, у тебе є ідеї? – підійшов до них Ройс.

– Не сказала б, що повідомлю величезну таємницю. Просто наш викладач в академії казав: «Там, де не діє сила, допоможе хитрість та спритність!» Тепер я розумію, що він мав на увазі не лише військову стратегію.

– Продовжуй, – заохотив ватажок.

– Може, звичайно, нічого й не вийде, але… – вона замовкла, а потім видала на одному подиху: – Що скажете, якщо ми спробуємо не зламати заклинання, а розплутати?

– Та там же ниточок ого-го! – сказав один з перевертнів, який був з ними в рейді.

Чого й слід було чекати. Зараз її засміють і видворять із чоловічої території. Але якщо вже Мірана у все це впряглася, то мовчки стояти осторонь точно не буде! Тим паче, вони самі спитали у неї поради.

– Знаю, – кивнула вона. – І, щиро кажучи, бачу тільки сплутаний клубок. Але якщо спробує хтось сильніший, може, в нього й вийде.

– А це слушна думка! – просяяв Балагур і підсунув до себе ще одну пастку. – Я перший!

Однак усі три його спроби виявилися невдалими.

– Може, перепочинеш? – дбайливо запропонувала Міра.

– Та що не так?! – вигукнув шатен. – Що за хитромудра сволота робила цю гидоту?!

– Гаразд, давай спробую я, – зголосився Кайлар, але і його спіткала невдача. Від досади він штовхнув розряджені капкани, і ті зі скреготом упали на підлогу та хижо клацнули зубами.

Рікдар вже відновив сили, тому теж спробував щастя. Натхнення, що відбилося на його обличчі, підказало, що він все ж таки щось побачив.

– Що там, Ріку? – витяг Ройс голову.

– Бачу переплетення. Розмито, але бачу, – напруженим від натуги голосом відповів ватажок, а потім капкан спалахнув і згас. Рік знову вилаявся крізь зуби і перевів подих. – Гаразд, завершимо на сьогодні, і так стільки часу втратили. Завтра спробуємо знову.

Перевертні звалили знешкоджені пастки на один зі столів і потяглися до виходу, залишилися тільки Ройс та Кайлар.

– Знаєте… Думаю, тут потрібен майстер-артефактор, – ризикнула висловитися Міра. – Адже насправді ці пастки є артефактами, які висмоктують сили. У вас є хтось на прикметі?

– Треба подумати, – потер підборіддя Рікдар. – Не хотілося б розголошувати наші проблеми стороннім.

– Еге ж, – кивнув Ройс.

«Батько напевно зрозумів би, що до чого. Якщо ми його знайдемо, він точно допоможе!» – подумала Міра, але поки що промовчала: дуже вже не хотілося наврочити і «заплутати дорогу» перевертням, які вирушили на пошуки. Потрібно просто чекати та вірити!