Глава 15 (3) від 14.09 (1)

Чоловіки зустрічали її оцінюючими поглядами (хоча пожадливості й плотського голоду в них не було), і Міра пошкодувала, що не в спідниці, але намагалася триматися впевнено. Бойовички ж походжали в такому вигляді, і нічого! Просто треба звикнути.

– Тримай! – Рік простяг їй кулон з талеітом. – Невідомо, що нас чекає у лісі. Це універсальний захисний артефакт, з якого можна тягнути сили та використовувати як накопичувач. Заряду талеіта вистачить надовго, хоч і він не нескінченний. Якщо камінь світлішає, отже, розряджається.

– Це... просто чудова річ! Особливо для мене! – засяяла Мірана. – Красно дякую!

– Бережи себе і далеко від мене не відходь. Домовились?

– Домовились!

– Рушаймо! – скомандував ватажок, і два десятки чоловіків-перевертнів попрямували за ним на пошуки пасток.

Рікдар ішов не поспішаючи, так що Міра чудово за ним встигала і крокувала поряд. Відразу за ними тупотіли Ройс і Кайлар, а потім уже інші члени зграї.

Туманний серпанок зустрів їх непривітно. Так не хотілося знову занурюватися в цю в'язку білу каламуть, але виходу не було. Вони запалили магічні вогні та обережно рушили далі. Міра не знала, куди йти і як взагалі можна орієнтуватися, але Рік упевнено вів свій загін. Він повертав то в один бік, то в інший, вміло обминаючи вибоїни та яри. Інакше як звіриним чуттям це й не назвеш.

Вони все далі поринали в ліс, і знову лунали його команди незнайомою мовою. Перевертні петляли, обминаючи пастки, і збирали «врожай».

– Звідки ти знаєш, де треба шукати? – тихенько спитала Міра.

– Ти нічого не відчуваєш?

– На жаль, ні.

– А я їх відчуваю, – сказав Рік і підхопив Мірану, що оступилася, під лікоть. – Капкани випромінюють ледь помітні магічні імпульси.

– Імпульси? – вона перейшла на магічний зір, потім спробувала прислухатися до магії довкола. Нічого. Тільки коливання магічно створеного туману. – Ні, не можу вловити. Здається, туман блокує все. Я безпорадна, так? Від мене ніякої користі, – зітхнула Міра. – Напевно, даремно ти взяв мене з собою.

На неї знову накотила зневіра від власного безсилля. Ну чому вона настільки слабкий маг?!

– З таким підходом ти могла б сказати, що я даремно взяв усіх своїх хлопців, – заперечив він. – Не журися. Туман справді дуже заважає, пастки можемо відчути лише ми з батьком.