Глава 15 (2) від 13.09 (2)

Міра нервово пригладила сукню.

– А, так, мабуть. Але в мене немає нічого більш відповідного.

– Зате у мене є. Цього разу я розворушу власний гардероб. Не проти одягнути чоловічий одяг? – змовницько запитав він.

– Зовсім ні, але розмір... Тут роботи ого-го.

– Я не завжди був таким великим, – усміхнувся Рікдар. – Навіть величезні страшні вовки колись були підлітками та навіть дітьми, так-так! – підморгнув він.

– Напевно, вони були цілком милими дітлахами. Впевнена, ніщо не віщувало, що вони стануть більшими й страшнішими, – в тон відповіла вона і теж усміхнулася.

Безперечно, їх грайливі розмови починають подобатися їй все більше і більше.

– Саме так! – поважно кивнув «вовк» і додав: – У мене дещо залишилося з часів юності. Думаю, у тебе буде не дуже багато роботи.

І справді, речі виявилися майже в пору і пахли Рікдаром. Судячи з його потужної комплекції, настільки витонченим Рік був, напевно, років у тринадцять-чотирнадцять. М-м-м, цікаво, а яким він був у той час? От би глянути на нього у підлітковому віці. Може, є портрет чи магографія?

Міра не була противницею чоловічих речей та іноді позичала дещо в батька. Але батько є батьком, а тут зовсім інша справа. Носити одяг стороннього чоловіка… це так хвилююче та навіть інтимно. Мірана із задоволенням одягла м'які штани та легку сорочку, підперезалася, натягнула високі чоботи та завершила образ жилеткою з хутряними вставками. Підігнавши речі по собі, вона заплела волосся в косу, і, не втримавшись, покрутилася перед дзеркалом. Ідеально! Приблизно так одягалися деякі дівчата на бойовому факультеті й виглядали при цьому незалежними, гордими та сильними. А скромні учениці побутового факультету ходили в сукнях і були символом спокою та домашнього затишку.

Погляд ватажка, яким він зустрів гостю, теж підтвердив, що перевдягання виявилося вдалим.

– А-а… штани не надто обліпають? – кашлянувши, поцікавився він. – Тобі зручно?

– Цілком, – відгукнулася вона і пішла за перевертнем у двір замку, але штанці все ж таки зробила трохи вільнішими. Нема чого гусей... ем, вовків дражнити.