Глава 13 (2) від 08.09

– Ти ж завжди любив долати перешкоди… – натякнув Кайлар.

Ватажок теж улаштувався в кріслі, але був так само напружений.

– Тільки не зараз. Тут не можна брати нахрапом, треба діяти обережно, – відповів він.

– Та ти хитрун! – чи то захопився, чи то зіронізував Ройс. – Вже виробив стратегію спокушання?

– Можливо. Але я б не назвав це спокушанням, скоріше, надією отримати взаємність, адже з мого боку все серйозно, – вагомо сказав Рікдар. – Якщо чесно, то не впевнений, що в мене це вийде, надто несприятливі обставини. Однак здаватися, навіть не розпочавши битву, я точно не збираюся! Тим паче шанси на взаємність є, – натхненно розповів він. – Здається, вона також на мене відреагувала. Але якщо нічого не вийде, тоді… відпущу. Сім'ю потрібно створювати із соратницею, а не з полонянкою.

– Слухай, пощастило їй з тобою! – зауважив бурий.

– Ні, це мені з нею пощастило! – всміхнувся Рік.

– Правду кажуть, що вовк, який знайшов пару, бі льше не слухає доводи розуму, – пробурчав Кайлар, який через своє поки що вільне серце не розумів їх із Ройсом. – Чужинка ж...

Тріснути б його гарненько!

– Я чудово слухаю доводи розуму, тільки свого власного, а не когось іншого! – різко відповів ватажок.

– Ріку, я просто не хочу, щоб тобі розбили серце. Ти так довго чекав не для того, щоб все це скінчилося нічим, – пробурмотів Кайл щиро, і Рікдар пом'якшав.

– Я теж не хочу, – сказав спокійно. – Але це мій вибір. Сподіватимемося на краще!

«І на силу моєї привабливості…»

– Нічого іншого нам і не залишається… – буркнув сірий.

Ройс поцокав язиком:

– Мене цікавить лише одне: ти впевнений, що зможеш її відпустити? Після ритуалу твій потяг до неї посилиться багаторазово.

– Не впевнений, – зітхнув Рік. – Однак я обіцяв, до того ж дав клятву. Доведеться переступати через себе, і я знаю, що це буде надзвичайно болісно. А щоб такого не сталося, Мірані має тут сподобатися. Тоді вона сама не захоче їхати і залишиться з нами з власної волі, – закінчив він оптимістично.

– А як бути з її батьком? – підкинув ще одне питання бурий.

– Знайдемо! Невже ми з вами не можемо знайти людину, хай навіть мага?! – вигнув брову Рікдар. – Завтра відправлю хлопців, хай розвідають обстановку. Може, що рознюхають.

– Завтра? – уточнив сірий.

– Звісно! Ти ж не думав, що ми відкладемо це питання до повного місяця?! Якщо батько не виходить на зв'язок із власною дочкою, значить, щось трапилося і допомогу треба надати якнайшвидше. До того ж, це мій можливий тесть.

– Зрозумів, – кивнув Кайл. – Я підшукаю хлопців.

– Гаразд, годі розмов, – скомандував ватажок. – Я обіцяв Мірі «пісню».

– О-о, вирішив кинутися «в атаку» ще з вечора? – всміхнувся Ройс. – Схвалюю!