Глава 13 (1) від 07.09

– Ріку, вона ж чужинка! – обурився Кайлар. – Як можна посвячувати її у справи клану?

В принципі, Рікдар і не очікував від нього іншої реакції. Було б дивно, якби друг зустрів Міру з розкритими обіймами, але все ж таки звідки така категоричність?

– Кайле, це не обговорюється! – відрізав ватажок. – Міра та, кому ми маємо бути вдячні. Якби вона не з'явилася так вчасно…

– Ти б і так упорався зі Шрамом! – наполягав сірий.

– Дякую, що віриш у мої сили, але Шрам зараз не єдина наша проблема, – заперечив Рік. – Я не хочу ризикувати всіма вами.

Друг підібгав губи:

– З рештою ти теж можеш розправитися. Та й ми не безпорадні цуценята.

– Зменш свій запал, – порадив сірому Ройс. І правильно зробив, бо у ватажка свербів кулак заспокоїти того самостійно. – Краще порадій за Ріка.

– А чому радіти? – вперто гнув свою лінію сірий. – Ти ж знаєш, як я ставлюся до чужинців.

– Знаю, – кивнув Рікдар, – тому й не казав тобі до останнього.

Кайл навіть із крісла підірвався.

– Ти в мені сумнівався?!

– Слухай, не псуй нам вечір своїм бурчанням, – ляснув його по плечу Ройс, усаджуючи назад. – І чого ти зуби точиш на Міру? – здивовано спитав бурий. – Ну людина вона, то що з того? Адже ми теж наполовину люди.

Рік цілком розумів недовіру друга, але в даному випадку їм точно боятися нема чого.

– Та й не всі люди однаково погані, – зауважив він. – Тобі доведеться змиритися з її присутністю. Більше того, вам навіть доведеться працювати разом. Не ображай її! – і це було далеко не прохання.

– І не збирався! – огризнувся Кайлар. – Ти за кого мене маєш? Але це не означає, що я буду з нею люб'язний. Нехай доведе, що гідна наданої довіри!

– Єдиний, кому Міра має щось доводити, – це я! – гаркнув Рікдар. – Тож не забувайся!

«І багато що вона вже довела…»

На обличчі Кайла відбилася напружена робота думки, а потім на нього зійшло розуміння (нарешті!):

– Ріку, тільки не кажи, що ця жінка…

– Так-так-так, Рікдаре! Невже сталося те, на що ми всі так довго чекали? Це вона, твоя істинна пара? – озвучив спільну думку Ройс і плюхнувся у вільне крісло.

– Так, – відповів Рік і відчув, як на обличчя мимоволі наповзає усмішка.

– Впевнений?

– Так само, як і ти щодо Шайли.

– Все ясно, значить, точно пара! – вигукнув бурий. – Однак… Як я зрозумів, ішлося лише про ритуал, а не про шлюбний обряд? Невже так просто відпустиш єдину, яка тобі призначена? Міра справді поїде?

Ватажок із силою стиснув щелепи і пройшовся кімнатою.

– Поїде. Якщо сама захоче. Я не стану її неволити, – з небажанням зізнався він.

– А як же ти? Ти ж після ритуалу без неї не зможеш! І ні з ким іншим теж бути не зможеш. Я не хочу в такий спосіб ставати наступним альфою, мене і зараз все влаштовує, – категорично заявив друг.

І Рік був вдячний Ройсові за ці слова.

– Якщо чесно, вона починає подобатися мені сама по собі, без прив'язки до того, що ми є парою, – зізнався він. – Я хотів би, щоб вона залишилася як нова господиня і моя дружина. Але Міра поки що не готова до чогось серйознішого, вона і без того досить налякана.

– І що будеш робити?

– Намагатимусь її переконати! – не приховував ватажок. – Але поступово. У нас мало часу на знайомство, і це буде нелегким завданням.