Глава 12 (3) від 06.09

Коли вони йшли на вечерю, Рікдар не став гасити її маячки, тому дорогу до своїх покоїв вона могла б знайти і сама, але якщо вже ватажок хоче побути галантним і провести гостю, чому б не дозволити йому це зробити?! Зазвичай Мірана відважувала небажаних кавалерів одразу, не даючи й шансу, тому що заручини із Грегоріаном накладали особливі зобов'язання. В академії за п'ять років навчання теж відбувалося всяке: і спільні практики, і виїзди на природу, і посиденьки у тавернах. Однокурсники і навіть старші хлопці часом намагалися за нею впадати. На жаль, їм не пощастило: так і лишилися в друзях.

Але зараз захотілося хоч трохи побути на місці тих дівчат, які прогулювалися з хлопцями вулицями, сиділи разом із ними в затишних кав’яренках, слухали пісні під місяцем і... Ні, куди б не манили пустотливі фантазії, далі справа не зайде, а їй поки що достатньо і того, що є.

Рікдар спокійно йшов поруч і не перетинав меж дозволеного. Ніщо в його діях не натякало на якісь наміри щодо гості. Начебто все гаразд, можна насолоджуватися приємним вечором, але Мірі було неспокійно. Вона намагалася вірити його словам, своїм відчуттям і доводам розуму, проте повністю розслабитися все одно не могла.

Вони зупинилися біля дверей її кімнат, і Мірана розгубилася, бо не знала, що робити. Запросити Хазяїна зайти до вітальні, щоб обговорити плани на завтра? Побажати добраніч? І якщо все ж таки запросити, чи не сприйме він це як натяк на щось більше, ніж те, що вона готова запропонувати?

– Доброї ночі, – вирішив він за неї. – За сніданком я повідомлю, що нам доведеться встигнути в ці дні. Сніданок на двох принесуть до тебе у вітальню, тож будь готова до дев'ятої години. А поки що відпочивай.

– Гаразд, добраніч, – вона відчинила двері, але була зупинена голосом ватажка.

– Якщо тобі раптом щось знадобиться… чи потрібна буде допомога, поцілуй мою мітку, і я прийду. Сама по замку не гуляй, – додав твердо.

– Я зрозуміла, дякую, – Міра скоріше пірнула в кімнату, щоб приховати недоречний рум'янець, який, напевно, почав укривати щоки.

«Поцілувати в те ж місце, куди цілував і він?!»