Глава 11 (2) від 01.09

«От би провалятися так до самого ранку!» – замріяно подумала вона, але тут же відігнала наповзаючі лінощі. Не слід забувати, що за нею незабаром зайде господар замку.

Вона розслабилася і спробувала відчути енергію талеіту. Це вдалося напрочуд легко, і зовсім скоро Мірана могла похвалитися повним резервом. Повалявшись ще якийсь час, вона звісила ноги з ліжка, рішуче стала на м'який килим і потупала до шафи. Чогось надто химерного там бути, звичайно, не повинно, але, як не дивно, було! Поруч із парою повсякденних суконь висіло гарне вбрання з шовку кольору перлів із хутряними вставками. Тканина виглядала не менш дорогою, ніж у величної білявки, яка зустріла їх біля входу.

Сукня виявилася трохи задовгою і дещо просторою в районі грудей, але Міра не дарма була побутовим магом, тому без особливих труднощів підігнала її по фігурі, підійшла до дзеркала і замилувалася. Все ж приємно носити гарний одяг, та й виглядати дівчина стала як дама з вищого світу, а не бідна донька опального артефактора. Колір вдало гармоніював із сірими очима і вигідно відтіняв довге русяве волосся, яке Міра вирішила залишити розпущеним. Туфлі в тон убрання теж були завеликі, але Міра підігнала і їх. В якості намиста у неї був батьківський захисний артефакт.

Незабаром пролунав делікатний стукіт у двері, і голос Рікдара поцікавився, чи готова гостя постати перед ним у всій красі. Міра була навіть більше ніж готова, а тому вислизнула у вітальню.

«Вовк» залишився все в тому ж парадному одязі, і раптом подумалося, що тепер вона може стати йому гідною парою. Підходити до чоловіка було все ще хвилююче, а знаходитися поряд із ним – тривожно.

– Тобі пасує гарний одяг, – галантно повідомив кавалер.

– Дякую, – чинно кивнула вона, але губи злегка здригнулися в несміливій усмішці.

– А тепер ідемо, на нас уже давно всі чекають.