Глава 9 (4) від 29.08

Перш ніж відповісти, Рікдар погасив усмішку і тепер виглядав спокійним і розслабленим, наче вирішив якесь важливе питання.

– Невже ти справді думала, що нашою подякою за порятунок Дайла буде шантаж і примус? Мені потрібен добровільний соратник, який щиро хотів би допомогти, а не бранець, змушений підкорятися, ненавидячи всіх нас, – він м'яко потис полонену руку і з видимим жалем випустив, а потім знову відійшов до каміна.

«Обнадійлива заява... І про добровільність ти дуже вчасно сказав!»

– Після пригоди в лісі я зрозумів, що тебе можна взяти на жалість, – зізнався перевертень, і в голосі (та невже?!) прорізалася нотка жалю. – І ти справді піддалася на шантаж.

– На жалість, значить? – процідила вона.

Терпіння Міри тріщало по швах. Це ким треба бути, щоб зробити таку… перевірку?! Долоні закололо від магії. Вона готова була тут все розтрощити (або хоча б спробувати, тому що сил на повноцінний погром все ж таки не вистачить), але чудово розуміла, що це далеко не в її інтересах, тому вчасно погасила роздратування.

– Ну, не дивись на мене вовком, тобі це не пасує. З нас двох саме я вовк.

«Та ні, ти не вовк, а справжнісінька свиня, яка грає на чужих почуттях і нервах! Або хитромудрий лис!»

Міра знала, що надмірною хитрістю зазвичай відрізняються саме лисиці, але тепер переконалася, що цей вовчара, напевно, куди хитріший за будь-яку лисицю. Такого треба мати у друзях, бо його ворогам точно не позаздриш. І якщо він пішов на хитрість, то зробив це заради… А заради чого, власне?

– Тож… що це була за перевірка? І навіщо вона потрібна?

Як би Міра не гнівалася, вона все ж таки чудово розуміла, що ватажок був явно не з тих, хто зробить щось подібне, щоб просто потішитися і посміятися над добросердечною дівчинкою.

«Цікаво, цього разу він відповість?»