Хазяїн Вовчої пустки. Книга 1

Глава 8 (4) від 28.08

– Напевно, ти не зовсім розумієш всю серйозність ситуації, – він зробив паузу, наче роздумуючи, як краще донести до Міри явно не дуже приємну інформацію. – Мій клан вимагає голови тих трьох, які хотіли вбити Дайла. За нашими законами це бажання цілком справедливе. Той, хто напав на свідомо безпорадного члена зграї, карається смертю.

– Але…

– Не захищай їх! – ватажок підняв руку в запобіжному жесті. – Я ж чудово знаю, що ти зі мною згодна. Проте… я готовий відступити від звичаю заради найвищої мети. Зграя мене підтримає і «пробачить» кривдників, бо над нами нависла небезпечніша загроза.

«Небезпечніша загроза? Це він туман та пастки має на увазі? Або щось іще?»

Чоловік занурив пальці у волосся, трохи скуйовджуючи, і на мить опустив погляд, а потім знову підняв на неї очі:

– Я не звик вести подібні розмови, тож сподіваюся, що нічим тебе не образив. Якби було більше часу, я б залицявся до тебе як слід. Але період знайомства доведеться скоротити. У нас є сім днів, щоб пізнати одне одного ближче і щоб ти пройшла певні підготовчі процедури.

– І в якості кого я маю прожити ці сім днів? – з неприхованою гіркотою поцікавилася вона і відвернулася. – Служниці? Утриманки? Рабині? Майбутньої коханки?

Міра відчула, що Рікдар підвівся і наближається до неї. Вона завмерла, дихання збилося, а серце забилося швидко-швидко.

«Що таке? Навіщо він підійшов?»

Мірана не знаходила в собі сил повернутися до ватажка і так само вивчала візерунок на оббивці сусіднього крісла. Ну а що? Цілком миленькі загогулінки.

– Ти зараз судиш за людськими законами, – сказав він, майже нависаючи над нею, але не намагаючись розвернути до себе. – Це у вас (людей) подібне є звичним, а моральність котиться у прірву. А в нас не буває коханок і утриманок, і рабів також. Пропозиція, яку я тобі зробив, серед вовків вважається дуже почесною. Тебе поважатиме вся зграя, як поважаю і я. Ніхто не шепотітиме і кидатиме косі погляди.

– Навіть так?

– Саме так! – ватажок (нарешті!) зволив відійти до каміна, і Мірана перевела подих. – Я хочу почути відповідь. Але пам'ятай, що життя попутників у твоїх руках.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше