Глава 3 (4) від 25.08

Мужлан пробрався до протилежних дверцят, і, переглянувшись, чоловіки з двох боків вивалилися з карети, вочевидь, розраховуючи на ефект несподіванки. Пролунали постріли та крики. Майже такі самі крики, тільки жіночі, наповнили тісний простір диліжансу. Дитина знову заплакала.

Міра не знала, що робити. Вилазити та вплутуватися в бій? Сидіти на місці та чекати, чим усе закінчиться? Знову кинувши заспокійливі заклинання на пасажирів, вона вирішила ризикнути і спробувати заспокоїти тих, хто був зовні. Акуратно висунувшись, Мірана не дивлячись активувала магію, поширюючи її якнайдалі навколо, а вже потім спробувала розгледіти, що діється.

У туманному серпанку точилася битва. Хоча, напевно, битвою це можна було назвати з великою натяжкою. Розбійники вже кинули двох невдалих «захисників» на землю та в'язали їм руки. Гамлоу все ще чинив опір, однак і його швидко втихомирили, ніякі амулети не врятували. Вочевидь, вороги виявилися надто високого рівня. Значить, і чари Мірани на них навряд чи подіяли, зате горе-мисливців, напевно, заспокоїли і завадили як слід битися. Хоча, напевно, це навіть на краще. У них все одно не було шансів, а так хоч живими залишилися і не загинули в запалі сутички.

Оцінивши ситуацію і просканувавши нападників магічним зором, Міра змінила свою думку.

«Ні, це не розбійники!»

Серед різношерстих грабіжників, що активізувалися відколи зупинили портальні переходи, не зустрічалося настільки сильних магів. Зате в цій компанії вони були надміру, і не просто маги, а перевертні-вовки! Мірана бачила в столиці кілька подібних екземплярів, але близько, зрозуміло, не спілкувалася: небезпечні типи.

Вона впіймала на собі погляд одного з чоловіків. Він наблизився до карети і спокійно промовив:

– Я ж сказав виходити по одному.