Це була остання крапля. Міра навіть не розраховувала, що зможе впоратися з ними сама, а доводи розуму на цих виродків людського роду, судячи з усього, не діють. Значить, доведеться орудувати магією. Нехай вона й не має видатних бойових навичок, але кілька корисних комбінацій знає. А ще в неї є в запасі кілька капосних побутових заклинань, які точно зможуть відволікти агресорів, поки вона звільнить малюка і відпустить на волю. Аби тільки магія зараз спрацювала, а то вогник став якось підозріло мерехтіти. Хоч би зовсім не згас.
Не сумніваючись більше ні миті, Мірана напустила на чоловіків заклинання, яке викликало нестерпний свербіж. Щур та мужлан потрапили під дію чарів. Спочатку вони не зрозуміли, що сталося, і почали відчайдушно чухатися. Коли до них дійшло, що це її витівки, в їхніх очах можна було прочитати жагу розправи. Однак у Гамлоу, зважаючи на все, був захисний артефакт проти зловмисних чар. Поспостерігавши за невдалими «колегами», він примружився і ступив до неї.
– Магічка, значить? – прошипів аристократ. – Що ж ти тоді така бідна? А в інший спосіб заробляти не пробувала?
Він наближався, вона відступала.
– В який іще спосіб? – Мірана вилаяла себе за те, що її голос здригнувся, і пальнула по ньому ще кількома атакуючими заклинаннями. Нуль ефекту.
«Здається, мені зараз прилетить...» – запанікувала вона.
– Магічок у мене ще не було, – всміхнувся Гамлоу і зробив ще один крок. – Будеш слухняною дівчинкою – і я підкину тобі пару монет.
«Ще чого! Ах ти мерзенний виродку!»
Не давши йому наблизитися, Міра застосувала одне з побутових заклинань, які не завдавали людині прямої шкоди (повинно ж на цього запасливого аристократишку хоч щось подіяти!), – і у всіх трьох «мисливців» ослабли застібки на штанах, після чого ті спритно з'їхали вниз. Не гаючи часу, вона магією обмотала тканину навколо щиколоток чоловіків, так що невдалі «герої», брудно лаючись (добре мужлан, але вона і не здогадувалася, що аристократи знають стільки лайливих слів), попадали на землю, але не залишали марних спроб виплутатися.