
Наступного ранку Алісія знову відкрила портал до тренувального залу мольфара. Вона вже звикла приходити сюди без попередження, але цього разу майданчик зустрів її незвичною тишею. Ні звичних спарингів, ні розмов між вправами, ні гурту молодих людей біля стіни не було. У залі залишалися тільки мольфар і кілька його учнів, з якими Алісія напередодні говорила про характерників. Вони саме закінчували розминку, тому майже одразу звернули на неї увагу.
— Добрий ранок, — привіталася Алісія, знімаючи куртку.
— Добрий, — відповів мольфар. — Сьогодні прийшла раніше.
— Хотіла потренуватися, поки тут нікого немає.
— Сьогодні тренування не буде. Нам усім треба дещо обговорити.
Алісія зупинилася з курткою в руках і подивилася на мольфара.
— Мені більше не можна тренуватися з вами через вчорашню бесіду?
Мольфар посміхнувся і вже тепліше відповів:
— Тренуватися можна. Але ви всі повинні дещо знати, тому я на сьогодні призупинив заняття.
Коли всі зайняли зручні місця, мольфар не поспішав починати. Він кілька секунд дивився на своїх учнів, потім перевів погляд на Алісію, ніби вирішуючи, з чого краще почати. Зрештою сів навпроти них і поклав руки на коліна.
— Те, що я зараз розповім, не має стосунку до тренувань, — почав він. — І я не розповідав цього вам раніше не тому, що вважав вас нездатними зрозуміти. Просто до вчорашнього дня не було сенсу говорити про речі, які для нашого світу давно стали минулим. Тепер ситуація змінилася.
Учні мовчки слухали. Алісія відчула, що мольфар говорить серйозніше, ніж зазвичай.
— Світ, у якому ми живемо, поступово наближається до знищення, — продовжив він. — Це не означає, що завтра впаде небо чи через місяць загине людство. Але є сила, яка працює над цим уже дуже давно. Вона не веде відкритої війни, не захоплює міста арміями і не оголошує себе ворогом людства. Вона поступово забирає контроль над тими, хто може впливати на інших, руйнує старі зв'язки, винищує небезпечних для себе людей і залишає після цього світ, у якому ніхто вже не здатен чинити опір.
Один із молодших учнів нахилився вперед.
— Хто це?
— Ця організація зверться Орден. Ви вчора вже чули це слово, — сказав мольфар, дивлячись на Алісію. — Але не знали, що саме за ним стоїть. Орден існує дуже давно. Він не є державою і не належить жодному народові. Його люди працюють через тих, хто має владу, гроші, вплив або доступ до потрібних місць. І найважливіше — Орден знає про портали.
Алісія насупилася.
— Вони теж вміють їх відкривати?
— Ні не вміють, і саме це довгий час давало людям перевагу. Але проти Ордену цього виявилося недостатньо. Люди можуть відкривати портали, але не здатні самі протистояти його впливу на такому рівні. Орден не намагається перемогти характерника в бою. Йому набагато простіше зробити так, щоб характерник залишився один, щоб його група втратила зв'язки, щоб потрібна людина зникла, була оголошена злочинцем, загинула під час випадкового переслідування або просто перестала довіряти тим, хто поруч.
Один із учнів недовірливо похитав головою.
— Але якщо характерників було багато, як вони могли це дозволити?
Мольфар трохи помовчав.
— Ось тут і почалася наша найбільша помилка.
Він сперся ліктями на коліна й заговорив повільніше.
— Колись характерники не були окремими маленькими групами, як зараз. Українська назва збереглася до наших днів, але в різних народів нас називали по-різному. Десь це були люди, яких вважали чаклунами, десь — знахарями, провидцями, мандрівниками, людьми, що говорять із духами або здатні проходити між світами. Назви змінювалися разом із мовами та культурами, але за багатьма з цих назв стояли люди з однаковою природою і приблизно однаковими здібностями.
Він на мить поглянув на Алісію.
— У давнину всі ці групи мали спільне командування. Не одну армію і не одну державу, а систему, яка дозволяла підтримувати зв'язок між окремими осередками. Якщо десь виникала небезпека, про неї знали інші. Якщо потрібно було провести людину через портал, знайти безпечне місце або передати знання, це можна було організувати. Саме завдяки цьому характерники століттями залишалися прихованими й водночас зберігали силу.
— А потім вони розділилися? — запитала Алісія.
— Так. І це був не один момент, коли всі одночасно вирішили розійтися. Розкол накопичувався поступово. Одні групи хотіли більшої самостійності, інші не довіряли командуванню, ще інші вважали, що кожен народ повинен мати власну систему. Але найбільше заважало те, що не було можливості швидко переміщатися між осередками.
Мольфар зітхнув.
— Портали в середині одного плана стали неможливими. Залишилися лише переходи між світами, а інколи й вони ставали небезпечними. Раніше групи могли підтримувати одна одну незалежно від відстані. Після цієї втрати, кожен осередок почав жити майже окремо. Те, що спочатку було просто технічною проблемою, за кілька поколінь перетворилося на політичний і культурний розкол. Люди перестали знати, хто ще залишився. Частина груп втратила зв'язок з іншими, частина забула старі правила, а дехто взагалі вирішив, що більше ніякого спільного світу не існує.
#12 в Фантастика
#6 в Бойова фантастика
#8 в Наукова фантастика
космічні бої планети інопланетяни, паралельні світи через портал, розвиток цивілізаціі
Відредаговано: 07.11.2026