Характерники. Початок. Частина 2

День 69.

Найрін не помилився. Темний справді залишився в цьому плані, однак знайти його виявилося значно складніше, ніж Найрін очікував. За кілька годин корабель двічі обійшов планету, перевіряючи місця, де могла зберегтися хоч якась діяльність, але світ унизу вперто підтверджував старі архівні дані. Холодна поверхня, бідна атмосфера, величезні кам'янисті рівнини, гірські хребти й замерзлі водойми. Жодних міст, освітлених районів чи працюючих орбітальних об'єктів.

Дмитро вже запропонував перевірити сусідні планети системи, коли Найрін помітив рух.

На екрані це виглядало лише короткою зміною рельєфу біля підніжжя гірського масиву. Велика ділянка схилу розійшлася, відкривши темний провал, із якого на поверхню вийшла машина. За нею друга, потім ще кілька. Вони розійшлися різними напрямками, а отвір у скелі знову закрився. Через кілька хвилин місце вже нічим не відрізнялося від навколишніх гір.

— Бачив? — запитав Дмитро.

— Бачив.

Вони повернули корабель, але наближатися не стали. Тепер, знаючи, що шукати, сенсори почали знаходити те, що раніше губилося серед природного фону. Джерела тепла були розосереджені й добре екрановані, енергетичні системи майже не давали випромінювання на поверхню, а більшість споруд узагалі лежала під землею. Навіть транспорт виходив назовні ненадовго й швидко зникав у замаскованих тунелях.

Архіви Нульового плану називали цей світ мертвим, бо колишні експедиції саме таким його й побачили, а хтось дуже постарався, щоб так воно й залишалося.

Найрін і Дмитро змінили орбіту й наступні кілька годин лише спостерігали. Поступово окремі ознаки склалися в картину, яка подобалася їм дедалі менше. Під поверхнею існувала не одна база. Входи знаходилися за сотні кілометрів один від одного, між ними час від часу рухався транспорт, а кілька великих підземних комплексів мали власні енергетичні джерела.

Найдивнішою була активність. Світ, який десятиліттями успішно прикидався мертвим, раптом почав рухатися. З підземних сховищ виводили техніку, між базами йшли вантажі, у кількох районах працювали приховані полігони. Біля одного з них Найрін і Дмитро побачили розгортання наземного підрозділу: броньовані машини вийшли з тунелю, зайняли позиції, провели коротке шикування й повернулися під землю.

— Це не просто активність, — сказав Дмитро.

Найрін теж уже це розумів. Одночасне пожвавлення десятків об'єктів по всій планеті, яка до цього вважалася цілком мертвою, могло бути ознакою підготовки до чогось. І всі ознаки були на те що хтось готував армію.

Побачити більше з орбіти вони не могли. Після недовгої суперечки вирішили спуститися ближче до найбільшої знайденої бази, залишивши корабель у віддаленому районі, а останню частину шляху пройти порталами. Ризик був очевидним, але іншого способу зрозуміти, що відбувається, вони не бачили.

Перший портал Найрін відкрив у безлюдній ущелині за кілька десятків кілометрів від бази. Звідти вони переміщалися короткими переходами, щоразу перевіряючи місцевість, доки не опинилися на кам'янистому схилі над транспортним тунелем.

Першу військову колону вони побачили майже відразу. Машини виходили з-під землі одна за одною. Важкі броньовані платформи, транспорт, мобільні системи, призначення яких Найрін не зміг визначити, вантажні машини з боєприпасами. Усе виглядало справним, доглянутим і явно не належало цивілізації, яка намагалася вижити серед руїн.

Люди теж не скидалися на випадково озброєних мешканців бункерів. Підрозділи рухалися організовано, техніка розходилася без затримок, солдати носили однакове спорядження й діяли так, наче все це відпрацьовували багато разів.

Найрін довго спостерігав за ними.

— Якщо це один гарнізон, уже погано.

— А ми бачили ознаки щонайменше сімох великих комплексів, — відповів Дмитро.

Саме кількість непокоїла найбільше. Вони не знали чисельності населення планети, не розуміли структури цієї цивілізації й навіть не могли сказати, чи всі знайдені об'єкти належать одній державі. Те, що вдалося побачити, дозволяло оцінити лише одне: тут була повноцінна технологічна армія, і зараз її приводили в бойову готовність.

А Темний привів їх саме сюди, тому, щоб дізнатися більше, довелося ризикнути ще.

Вони дочекалися наступної колони й пройшли слідом за нею через один із допоміжних входів. Усередині база виявилася значно більшою, ніж можна було припустити з поверхні. Тунель спускався на кілька рівнів, розходився транспортними коридорами й вів до величезних підземних приміщень, де одночасно готували десятки машин. Далі розташовувалися склади, казарми, ремонтні зони й виробничі ділянки.

Найрінові навіть не довелося довго шукати інформацію бо вона була всюди. Підготовку не приховували від власних людей. Підрозділи отримували нові розпорядження, техніку розподіляли між з'єднаннями, на складах формували запаси. Достатньо було деякий час послухати розмови військових і простежити за наказами, які виконували навколо, щоб зрозуміти головне — до виступу залишалося два дні.

Куди саме збиралася армія, більшість солдатів не знала. У наказах кінцевий пункт не називали. Підрозділам повідомляли лише час готовності, порядок збору й те, що подальший маршрут буде відкритий безпосередньо перед операцією.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше