День 55

Коли керівник української делегації зайшов до кабінету, президент уже знав, що цього разу новини будуть важливими. За останні дні переговори практично не припинялися. Представники Альянсу поспішали так, ніби боялися не встигнути завершити все до того, як ситуація на фронті остаточно вийде з-під контролю.

— Основні позиції узгоджено, — почав дипломат, відкриваючи матеріали. — Альянс офіційно пропонує припинення бойових дій по нинішній лінії зіткнення без зміни юридичного статусу окупованих територій. Питання суверенітету відкладається на подальші переговори.

Президент мовчки кивнув. Саме такого варіанта вони й очікували.

— Одночасно пропонується створення демілітаризованої смуги між сторонами. Контроль покладатиметься на міжнародний миротворчий контингент. Попередню згоду на участь уже дали кілька держав Альянсу. Зараз формується склад місії та погоджуються райони розміщення.

На столі з'явилася карта. Між українськими й північними позиціями простяглася вузька смуга, розбита на окремі сектори. Саме туди планували вводити миротворців, спостережні пости, безпілотні системи контролю й мобільні групи реагування.

— Крім того, — продовжив дипломат, — Альянс пропонує повністю відновити обмін розвідувальною інформацією.

Президент підняв очі. Цього Україна домагалася від самого початку.

— Супутникова розвідка, радіоелектронна інформація, раннє попередження про ракетні пуски, дані про повітряну обстановку, морську активність і стратегічні переміщення противника. Фактично повернення до того рівня співпраці, який існував до припинення підтримки.

Дипломат зробив коротку паузу.

— За словами представників Альянсу, це розглядається як перший крок до відновлення повноцінного військового партнерства.

Президент кілька секунд мовчав, переглядаючи карту. Ще зовсім недавно подібні пропозиції обговорювалися б місяцями. Тепер усе відбувалося з незвичною швидкістю. Альянс поспішав закріпити домовленості, поки сторони ще були готові їх обговорювати.

— Щось іще? — запитав він.

— Так.

Дипломат перегорнув останню сторінку.

— Представники Альянсу попросили максимально прискорити погодження всіх документів. Вони прямо заявили, що не хочуть допустити зриву процесу через подальшу ескалацію бойових дій.

Президент мовчки закрив папку. За вікном знову пролунала сирена повітряної тривоги. Схоже, часу для дипломатії справді залишалося дедалі менше.

* * *

Лея стояла трохи осторонь основної позиції, спираючись плечем об холодний метал транспортного контейнера, і спостерігала, як нова турель завершувала цикл розгортання. Вітер тягнув полем дрібний сухий сніг, який ковзав по розбитому бетону й обгорілих уламках техніки. На кілька секунд машина завмерла, перевіряючи приводи, сенсори та бойовий модуль, після чого на її корпусі послідовно згасли технічні індикатори.

Цього разу інженери не хотіли повторювати попереднє випробування, коли машину фактично відправили перевірити саму можливість застосування в бою. Тоді вона впоралася із завданням, але майже відразу показала межі своїх можливостей. Перший контакт пройшов успішно, однак після того, як противник зрозумів, із чим має справу, турель виявилася занадто вразливою. Броня не розраховувалася на тривалий бій, стабілізація запізнювалася під час руху, а зовнішні сенсори залишалися надто відкритими.

Після того випробування інженери не починали новий проєкт із нуля. Вони взяли саме цю платформу й змінили те, що виявилося слабким. Передню та бічні частини корпусу посилили додатковими захисними секціями, які можна було швидко замінювати після пошкодження. Сенсори частково сховали за броньованими екранами. Стабілізацію бойового модуля переналаштували під стрільбу під час руху, а алгоритми наведення скоротили кілька найбільш помітних затримок, які Лея бачила під час першого бою.

Частину рішень підказало вивчення захоплених ворожих роботів. Нульовики отримали можливість краще зрозуміти принципи їхньої конструкції, але повноцінну машину, здатну на рівних протистояти таким системам, створити за кілька днів було неможливо. 

Ця машина мала інше призначення. Її завданням було не перемогти будь-якого противника, який трапиться на шляху, а виконувати ту роботу, для якої українські військові дедалі частіше змушені були ризикувати людьми. Вона мала першою заходити в небезпечну ділянку, перевіряти маршрут, виявляти приховані групи, приймати на себе перший удар і вести вогонь по цілях, які не вимагали складнішої системи. Якщо ситуація ставала небезпечною, машина повинна була мати достатньо захисту, щоб відійти й повернутися на свою позицію.

Саме це сьогодні й перевіряли.

Попереду починалася сіра зона. Колись її називали нейтральною, але у світі останніх подій з посиленням тиску ворожої армії це слово втратило сенс. Розвідка майже безперервно повідомляла про нові спроби інфільтрації. Невеликі групи противника просочувалися між позиціями вдень і вночі, використовуючи складки місцевості, покинуті будівлі, балки та старі окопи. Одних вдавалося знищити, інші відходили, але майже відразу на їхньому місці з'являлися нові.