День 34

Коли перші вузли київського мегаполіса вийшли на стабільний режим, Лех не став чекати завершення всього циклу. Він відкрив окремий канал мислезв’язку і вивів на нього оперативну групу, яка вже кілька днів готувала наступний етап — розгортання малих підземних міст під іншими містами України.

Перед ним розгорнулася карта, але вже не у вигляді концепції, а як робочий інструмент. Під поверхнею країни світилися десятки точок — не яскраво, як у стратегічних моделях, а стримано, з прив’язкою до реальних координат, геології та навантажень.

— Починаємо з малих вузлів, — сказав Лех спокійно, звертаючись до оператора, який відповідав за координацію перших запусків. — Паралельно по кількох містах. Нам потрібна швидкість, а не ідеальна форма.

Оператор кивнув і одразу передав у відповідь пакет уточнень.

— По першій хвилі — п’ять міст, — сказав він. — Полтава, Вінниця, Чернігів, Хмельницький і Івано-Франківськ. Геологія перевірена, критичних розломів немає, водоносні горизонти на допустимих глибинах.

Лех провів рукою по карті, і під кожним містом з’явилися напівпрозорі об’єми — майбутні підземні структури.

— Глибина?

— Від ста двадцяти до ста вісімдесяти метрів, — відповів оператор. — Нижче міських комунікацій, але вище складних геологічних шарів. Це дозволяє тримати стабільність оболонки і мінімізувати витрати енергії на утримання породи.

Лех кивнув.

— Каркас одразу чи поетапно?

— По розрахунках краще поетапно, — відповів той. — Спершу формуємо базову порожнину через портальне зміщення масиву, потім стабілізуємо стінки, після цього — внутрішній каркас і секції.

Він на секунду замовк, перевіряючи дані.

— Один малий комплекс — це приблизно півтора-два кілометри в діаметрі, із розбиттям на автономні сектори. Житлові блоки, технічні рівні, енергетичне ядро.

Лех уважно слухав, але вже прораховував інше.

— Скільки людей потрібно на одну точку?

Оператор не став відповідати одразу, а відкрив точний розрахунок.

— Мінімально — двадцять п’ять характерників на фазу первинного перенесення, — сказав він. — Це якщо працювати без резерву і без форсування. Оптимально — сорок. Тоді ми можемо тримати темп і не втрачати стабільність.

— Розподіл?

— Десять працюють по портальному зміщенню масиву, — почав оператор, — ще десять — стабілізація і контроль напруг у породі, п’ять — на внутрішній каркас і розмітку, решта — резерв і підстрахування.

Лех трохи нахилив голову.

— Звичайні інженери підключаються вже після первинної фази. На один об’єкт потрібно приблизно сто–сто п’ятдесят техніків: монтаж, енергетика, системи життєзабезпечення, внутрішня інфраструктура.

Лех перевів погляд на карту.

— Скільки це займе по часу?

Оператор відповів уже впевненіше:

— Перша фаза — формування порожнини — від шести до десяти діб, залежно від щільності породи. Стабілізація — ще близько дванадцяти. Повноцінний базовий запуск — до двадцяти діб.

Він зробив коротку паузу і додав:

— Якщо працювати без збоїв.

Лех ледь усміхнувся.

— Збої будуть.

— Тому ми закладаємо резерви, — спокійно відповів оператор.

На карті почали з’являтися додаткові шари — енергетичні вузли, транспортні коридори, точки підключення до майбутньої мережі.

— Що по єнергетиці? — уточнив Лех.

— Компактні реактори плюс дублюючі блоки, — відповів оператор. — Ізоляція повна, кожен сектор може працювати автономно. Навіть якщо втратимо зв’язок із поверхнею — місто не буде повністью автономне.

Лех на мить замовк, вдивляючись у схему.

— Скільки таких об’єктів ми можемо вести паралельно?

— За поточними ресурсами — до десяти, — відповів оператор. — Якщо залучимо нові групи характерників — п’ятнадцять-двадцять.

— А якщо форсувати?

Оператор подивився прямо на нього.

— Тоді почнемо втрачати якість. І, можливо, контроль над окремими ділянками.

Лех повільно кивнув.

— Значить, працюємо без форсування.

Він провів рукою по карті, і перші п’ять міст засвітилися яскравіше.

— Запускаємо одночасно, — сказав він. — Без розтягування в часі. Люди зверху та з інших планів не мають чекати.

— Прийнято, — відповів оператор.

На мить у каналі запала тиша, яка насправді означала початок роботи, а десь під містами, які ще нічого не підозрювали, уже починала змінюватися сама структура землі.

* * *