День 32

Минуло лише два дні від початку великої ротації, але Марат уже відчував, наскільки складною виявилася ця робота. На папері все виглядало значно простіше. Декілька тисяч підготовлених бійців, сотні інструкторів, допомога штурмовиків Нульового та Другого планів, нові браслети мислезв'язку, відпрацьовані схеми перекидання людей через портали. Насправді ж фронт залишався величезним, а ресурсів усе ще не вистачало навіть на половину потреб.

За два дні вдалося посилити лише найважливіші ділянки. Саме там, де противник проявляв найбільшу активність або де вже діяли підрозділи, які працювали через мислезв'язок. Решта фронту продовжувала воювати майже так само, як і раніше. Туди лише починали надходити браслети, а більшість військових поки що знала про нову систему лише з розповідей сусідів по окопах.

Марат переглядав звіт за звітом. На окремих напрямках результати вже були помітні. Підрозділи з браслетами швидше реагували на загрози, краще координували роботу дронів і артилерії, рідше втрачали людей через непорозуміння між сусідніми частинами. Різниця поки що не виглядала революційною, але вона вже була достатньою, щоб командири на місцях почали просити більше людей із нової системи.

Проблема полягала в тому, що таких людей ще не існувало в потрібній кількості.

Щогодини на орбітальних станціях готували нові і нові групи. Характерники навчали військових працювати через мислезв'язок, інструктори пояснювали принципи взаємодії з дронами нового покоління, техніки видавали браслети. Проте навіть такий темп не дозволяв швидко перекрити весь фронт. Для цього потрібні були не дні й навіть не тижні.

Саме тоді почали надходити перші повідомлення від Жоржа.

Спочатку це виглядало як поодинокі випадки. Дивні розмови в тилових підрозділах. Незнайомці, які цікавилися характерниками, браслетами та новими можливостями армії. Потім з'явилися перші підтверджені випадки людей, які перебували під зовнішнім контролем.

Усі вони мали одну спільну рису. Жоден із них не носив браслета.

Марат кілька хвилин мовчки переглядав зведення, які надходили від груп Жоржа. Картина складалася надто чітко, щоб бути випадковістю. Орден уже зрозумів небезпеку нової системи й тепер намагався діяти через тих, хто залишався поза нею.

Фактично почалися перегони. З одного боку характерники намагалися якнайшвидше охопити мислезв'язком армію та державні структури. З іншого — Орден шукав людей, до яких ще не встигли дістатися браслети.

Марат відкинувся на спинку крісла й ще раз переглянув карту фронту. Зеленими позначками світилися підрозділи, які вже працювали через нову систему. Таких ділянок ставало більше з кожною годиною, але поруч залишалися значно більші зони, де все ще діяли старі правила війни.

Він відкрив канал зв'язку й почав формувати підсумковий звіт.

«Ротація триває згідно з планом. Основні сили зосереджені на критичних напрямках. Повного насичення фронту новими підрозділами найближчими днями досягти неможливо через обмежену кількість підготовленого особового складу та характерників. Водночас ефективність частин, що вже отримали браслети мислезв'язку, підтверджується практикою.

Окремо повідомляю про результати роботи груп Жоржа. Виявлено перші підтверджені випадки діяльності Ордену серед осіб, які не входять до мережі мислезв'язку. Вважаю прискорення розповсюдження браслетів одним із головних завдань найближчих днів. Ситуація під контролем. Роботу продовжуємо.»

Закінчивши повідомлення, він відправив його гетьману, після чого знову повернувся до карти фронту. Попереду чекала ще одна доба ротації, а разом із нею — сотні нових рішень, від яких залежало, хто встигне першим: вони чи Орден.

* * *

Жорж ішов коридором урядового кварталу в супроводі офіцера охорони й подумки ще раз переглядав матеріали, які встиг вивчити за останні кілька днів. Його цікавили не політики, не військові й навіть не сама криза, що стрімко розгорталася по всій країні. Найбільше його зацікавила одна організація, з якою він досі майже не працював.

Служба безпеки України.

За роки свого життя Жорж бачив десятки спецслужб на різних планах. Одні були ефективними лише на папері. Інші перетворювалися на інструмент внутрішньої боротьби між політичними угрупованнями. Були й такі, що фактично переходили під контроль противника ще до того, як починалася справжня війна. Але українська служба безпеки привертала увагу зовсім з іншої причини.

Вона вистояла.

Коли держава лише здобула незалежність і почала будувати власні інституції на уламках старої імперії, більшість фахівців вважала, що нова спецслужба ще десятиліттями залишатиметься залежною від структур у північної державі, яким раніше підпорядковувалася. Проте сталося інакше. Повільно, через помилки, провали й болючі чистки, вона все ж перетворилася на окрему систему. А з початком війни саме на неї припав один із найважчих ударів.

Жорж уважно вивчив десятки старих справ і поступово почав бачити дивну закономірність. У різні роки служба раз за разом натикалася на одні й ті самі мережі впливу. Назви організацій змінювалися. Змінювалися люди, партії, громадські рухи та благодійні фонди. Але почерк залишався однаковим. Дестабілізація, проникнення в державні структури, інформаційні кампанії, дивні фінансові потоки та постійні спроби впливати на ключові рішення держави. Тоді вони ще не знали слова «Орден». Але вже багато років воювали з його наслідками.