День 30

Рота потрапила в пастку ще до світанку. Планова ротація мала пройти швидко й без зайвого ризику, але противник виявив рух людей майже одразу. Спочатку над балкою з'явилися розвідувальні дрони, а вже за кілька хвилин почали працювати FPV. Перші вибухи змусили бійців розосередитися по старих окопах і вирвах, після чого по району почала методично бити артилерія. Ворог явно бачив кожен рух роти й не дозволяв ані відступити, ані продовжити маршрут.

Командир підрозділу вже кілька годин намагався знайти рішення. На цій ділянці фронту воювали одні з перших частин, які почали інтегрувати мислезв'язок, нові системи координації та характерників. Саме тому оборона тут трималася значно краще, ніж на більшості інших напрямків. Проте навіть нові підходи не робили людей невразливими. Втрати були. Помилки траплялися. А до повного насичення фронту новими підрозділами було ще дуже далеко.

У цей самий час Ігор перебував на Нульовому плані. Відновлення після капсули завершилося успішно, але лікарі наполягали на кількох додаткових днях спостереження. Сам він уже почувався майже здоровим і відверто нудився від бездіяльності.

Зрештою Ігор відкрив невеликий портал на Перший план і підключився до службових каналів свого старого сектору. Просто хотів подивитися, як справи на знайомій ділянці фронту.

Побачене миттєво зіпсувало настрій. У командному каналі саме тривала гаряча суперечка.

— Я вам уже сказав, що найближча група характерників зайнята на іншому напрямку! — роздратовано говорив командир сектору. — Якщо хтось має готове рішення, то говоріть зараз, бо через пів години там буде значно більше загиблих!

Ігор кілька секунд мовчки слухав, а потім увімкнувся в розмову.

— Якщо проблема лише в нестачі людей, то я можу допомогти.

На тому кінці настала коротка тиша.

— Ігорю, ти зараз мав би лежати під наглядом медиків.

— Формально так.

— Ти навіть до служби не повернувся.

— Формально теж так.

Командир важко видихнув.

— Ні.

— Послухайте, я не збираюся сам витягувати роту. Просто дайте мені подивитися ситуацію ближче.

— Ні.

— Тоді я все одно подивлюся сам.

Після кількох секунд мовчання командир вилаявся.

— От упертий же ти... Добре. Тільки не геройствуй. Я даю тобі трьох штурмовиків. Найкращих, кого зміг швидко знайти. Ваше завдання — виграти нам час. Основні сили вже висуваються.

За кілька хвилин Ігор разом із трьома ветеранами-штурмовиками аналізував обстановку через мережу нових розвідувальних дронів. Такі апарати не несли зброї й були створені виключно для спостереження та передачі інформації через мислезв'язок.

Картина поступово складалася в єдине ціле.

Над ротою працювали кілька груп FPV-дронів. Вони заходили на цілі хвилями, після чого зникали, а за певний час з'являлися знову. Спочатку це здавалося звичайною роботою операторів, але потім Ігор звернув увагу на одну деталь.

Усі дрони після завершення атаки відходили приблизно в одному напрямку. Він збільшив сектор спостереження. Потім ще раз. І ще.

За кілька хвилин стало зрозуміло, що більшість апаратів повертається до однієї лісосмуги за кілька кілометрів від балки. Саме там мала розташовуватися мобільна група операторів.

— Знайшов, — коротко сказав Ігор.

Один зі штурмовиків уважно подивився на схему.

— Якщо це вони, то працюють дуже нахабно.

— Бо впевнені, що до них ніхто не дістанеться.

— Тоді ходімо псувати їм настрій.

На старих картах ця місцевість виглядала звичайною лісосмугою між кількома полями. Насправді ж вона давно перетворилася на складний вузол укриттів, замаскованих позицій і тимчасових бліндажів. Саме такі місця найчастіше використовували оператори FPV-дронів. Вони могли швидко розгорнути обладнання, працювати кілька годин, а потім так само швидко змінити позицію.

Ігор ще раз переглянув зображення з розвідувальних дронів. Один із апаратів саме зафіксував, як черговий FPV повертається після атаки й заходить на посадку за смугою дерев. За кілька хвилин звідти ж піднявся інший. Цього було достатньо.

— Це вони, — впевнено сказав він. — Якщо помиляюся, то дуже сильно здивуюся.

Один зі штурмовиків уважно подивився на карту місцевості.

— Працюють грамотно. Відстань до балки мінімальна, але артилерія нас звідти не бачить.

— І тому рота досі сидить під ударами, — відповів Ігор. — Якщо ми зараз почнемо довгу підготовку, витягати буде вже нікого.

Штурмовик лише кивнув.

Додаткових пояснень нікому не було потрібно.

Серію коротких порталів відкривали максимально обережно. Прямо до позиції дроноводів виходити не ризикували. Спочатку зайняли покинуту посадку за кілометр від цілі, потім перемістилися ще ближче, використовуючи складки місцевості. Навіть характерники не любили ловити кулі на відкритому місці.