День 18

Минуло два дні відтоді, як Сухум передав їй нові повноваження та поставив завдання, масштаби якого спочатку здалися майже нереальними.

Першого дня Лейла ще намагалася дивитися на нього як на черговий великий медичний проєкт. Проте що більше інформації проходило через її руки, то швидше ставало зрозуміло, що цього разу все було зовсім інакше. Мова йшла не про окремі лікарні, не про мережу медичних центрів і навіть не про систему охорони здоров'я окремої держави. Вперше за весь час своєї роботи вона зіткнулася із завданням, яке вимагало мислити масштабами десятків мільйонів людей.

За ці два дні Лейла встигла переглянути сотні звітів і статистичних зведень. Перед нею проходили дані про населення Першого плану, стан місцевої медицини, забезпечення лікарень обладнанням, кількість лікарів, демографічні показники та прогнози розвитку на найближчі роки. Час від часу вона ловила себе на думці, що вже давно перестала сприймати ці цифри як суху статистику. За кожним рядком стояли реальні люди, а отже будь-яка помилка в розрахунках рано чи пізно перетворилася б на чиєсь зламане життя.

Найскладнішим виявилася навіть не медицина. Найбільше часу забрали розрахунки та планування. Доводилося визначати, скільки медичних капсул знадобиться на першому етапі, якими мають бути темпи виробництва, скільки спеціалістів необхідно підготувати для обслуговування нових систем і які виробничі потужності доведеться залучати вже найближчими місяцями. Майже кожна відповідь породжувала нові запитання, а кожен новий розрахунок виявляв чергове вузьке місце, про яке вона не замислювалася кілька годин тому.

На другий день роботи почала вимальовуватися перша більш-менш цілісна картина. Саме тоді Лейла отримала цифри, які змусили її на кілька хвилин відкинутися на спинку крісла й мовчки дивитися в стелю лабораторії.

Навіть за найобережнішими оцінками система мала поступово охопити десятки мільйонів людей.

Вона ще раз перевірила результати розрахунків, повернулася до вихідних даних, переглянула кілька альтернативних моделей і зрештою дійшла висновку, що помилки немає. Незалежно від способу підрахунку, для реалізації поставленого завдання знадобиться виробництво медичних капсул у масштабах, яких людство ще ніколи не досягало.

Зрештою дівчина відкрила службовий канал зв'язку з виробничим сектором.

На екрані майже одразу з'явилося знайоме обличчя Заїба.

Побачивши його, Лейла зрозуміла, що сьогодні в неї немає настрою для звичних жартів чи довгих привітань.

— Заїбе, привітання залишимо на інший раз, — сказала вона замість вступу. — Мені потрібні капсули для сорока мільйонів людей до кінця року.

Миттєво прорахувавши обсяг замовлення, Заїб картинно витріщив очі й у своїй звичній манері висловився щодо розумових здібностей дівчини та її морально-психологічного стану, чим нарешті викликав у медикині звичну усмішку.

— Заїбе, я зараз абсолютно серйозна.

Усмішка повільно зникла з його обличчя.

— Пробач, подруго. Просто не звик бачити тебе такою. Щодо капсул — виготовити таку кількість реально за рік. Якщо різко збільшити виробничі потужності, можливо впораємося за пів року. Раніше фізично неможливо.

— А що ми можемо зробити, щоб це стало можливим? — запитала Лейла й переслала йому свій новий рівень допуску.

Заїб уважно переглянув отримані права доступу й помітно посерйознішав.

— Якщо в тебе справді такий рівень повноважень, тоді частину проблем можна вирішити значно швидше. Забирай усе, що зараз є на складах. Я вже переслав тобі координати, доступи та резервування. Усі готові капсули переводяться під твій проєкт.

Він відкрив кілька виробничих схем і швидко переглянув цифри.

— Паралельно я запускаю розширення виробництва. У п'ять разів ми ще зможемо вирости. Більше — навряд чи. За місяць нові лінії повинні запрацювати на повну потужність. Якщо все піде за планом, до кінця року ми закриємо приблизно половину потреби. Якщо дуже пощастить — дві третини.

— Це вже набагато краще, ніж було кілька хвилин тому, — відповіла Лейла.

— Не дякуй завчасно. Після запуску нових ліній почнуться проблеми з комплектуючими, персоналом і транспортуванням. Просто зараз я ще не знаю, які саме.

— Значить будемо вирішувати їх по черзі.

— Ось тепер я впізнаю стару Лейлу.

Після завершення розмови дівчина відразу перейшла до наступного етапу роботи.

Упродовж цих двох днів вона практично безперервно проводила наради, координувала медичний персонал, узгоджувала дії з технічними командами та будувала майбутню систему постачання. Паралельно відбувалися переговори про демонтаж уже встановлених капсул для подальшого транспортування на Перший план, резервувалися площі на орбітальних станціях та транспортних вузлах, через які в майбутньому проходитимуть потоки людей між планами, а нові характерники отримували завдання забезпечити необхідну порталну логістику.

Роботи було стільки, що Лейла почала втрачати відчуття часу. Вона нерідко ловила себе на тому, що згадує про їжу лише тоді, коли хтось із колег буквально ставив перед нею чергову порцію, а про відпочинок — коли черговий звіт починав розпливатися перед очима.