День 17

Дід Миколай працював у своєму кабінеті вже кілька годин поспіль. На столі лежали списки нових характерників, звіти про перебудову адміністративних структур Першого плану та зведення про виконання плану, який вони нещодавно узгодили із Сухумом. Роботи вистачало всім. Евакуація цивільних, підготовка військових, розгортання нових виробництв і навчальних центрів вимагали дедалі більше людей і ресурсів. Саме тому тихий імпульс у мислезв'язку не одразу привернув його увагу.

Це був Лех.

Разом із привітанням прийшов великий мислепакет, наповнений схемами, просторовими моделями та інженерними розрахунками. Дід Миколай заплющив очі, дозволяючи інформації розгорнутися перед свідомістю.

Спочатку він побачив знайомі схеми портальних комплексів і технологій вибірки породи. Потім з'явилися моделі підземних каркасів величезного масштабу, геологічні розрізи та складні енергетичні розрахунки. А далі перед ним виникла проєкція цілого міста.

Не проєкт міста. І не креслення майбутнього поселення. Саме існуюче місто Нульового плану. Разом із будівлями, транспортними вузлами, виробництвами та всією інфраструктурою.

Миколай кілька секунд мовчки аналізував побачене і чим довше він дивився на розрахунки, тим більше починав розуміти задум: Лех не пропонував будувати щось нове. Він пропонував урятувати те, що людство Нульового плану однаково мало втратити.

Не відповідаючи через мислезв'язок, дід Миколай відкрив портал просто посеред кабінету й зробив крок уперед. За мить він уже стояв у лабораторному секторі наукового центру. Лех чекав біля центрального проєкційного столу.

— Ти швидко, — усміхнувся він.

— Після такого пакета було б дивно відкладати розмову, — відповів Миколай.

Лех активував модель. У повітрі з'явилася об'ємна карта міста, а потім навколо неї почали розгортатися десятки допоміжних схем.

— Спочатку я думав про підземні комплекси, — пояснив він. — Але що більше дивився на масштаби евакуації, то більше мене турбувала одна проблема. Ми рятуємо людей, але залишаємо цілі міста.

Він збільшив проєкцію.

— Заводи. Університети. Наукові центри. Транспортні вузли. Енергетичні системи. Усе це створювалося десятиліттями. Якщо Нульовий план буде втрачений, людство втратить не лише територію, а й величезну частину власної інфраструктури.

— І ти пропонуєш перенести її на Перший план? — уточнив Миколай.

— Саме так. Не будувати нове місто. Не відтворювати його з нуля. Перенести вже існуюче.

У повітрі з'явилася нова схема.

Під поверхнею Першого плану повільно формувалася гігантська сферична порожнина.

— Ми створюємо каркас, стабілізуємо оболонку, після чого через систему підсилених порталів вибираємо породу. Коли простір готовий, починається перенесення міста секторами. Робота складна, але всі технології для цього вже існують.

Миколай уважно переглянув розрахунки.

— Скільки тобі треба характерників для перенесення одного міста?

— Близько двохсот операторів порталів. Плюс дві тисячі інженерів і монтажників та кілька сотень науковців.

Миколай повільно видихнув. Саме ця частина йому подобалася найменше. Двісті характерників зараз були величезною силою. Вони вже працювали на евакуації, навчанні нових людей, військових напрямках і десятках інших проєктів, які запустили два гетьмани. Проте сама ідея була настільки важливою, що залишити її без розгляду було неможливо.

За кілька хвилин у спільному полі мислезв'язку з'явилися Сухум та всі пʼять хорунжих і Лех передав усім присутнім повний пакет розрахунків.

Першим заговорив Сухум.

— Якщо ці розрахунки правильні, то ми говоримо не про будівництво чергового об'єкта. Ми говоримо про перенесення частини цивілізації Нульового плану.

— Саме так, — підтвердив Лех.

Дмитро уважно дивився на схеми.

— Якщо це спрацює, Перший план отримає не просто людей. Ми отримаємо готові виробництва, наукові центри, транспортну систему й величезну кількість інфраструктури, яку інакше довелося б створювати роками.

— А для військових це означає значно швидше розгортання промисловості та виробництва, — додав Марат. — Частину можливостей Нульового плану ми фактично перенесемо разом із містом.

Сухум кілька секунд мовчав.

— Саме тому ця пропозиція мені подобається, — нарешті сказав він. — Вона не суперечить нашому плану. Навпаки, вона його посилює. Але ціна теж дуже висока. Ми щойно розподілили підготовлених людей між евакуацією, підготовкою військ, науковими програмами та виробництвом. Двісті характерників доведеться звідкись забрати.

Усі розуміли, що він має рацію.

— Починати потрібно з одного міста, — сказав Миколай після короткої паузи. — Якщо ми зможемо виконати перше перенесення без зриву інших напрямків, тоді будемо масштабувати проєкт.

Лех кивнув.